1 ( По слав. 37). Давидов псалом, за спомен {Псал. 70, надписа.}. Господи, в негодуванието Си не ме изобличавай, И в гнева Си не ме наказвай.

Псалом Давидів. На пам'ятку. (38-2) Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,

2 З ащото стрелите Ти се забиха в мене, И ръката Ти тежи на мене.

(38-3) бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...

3 Н яма здраве в месата ми поради Твоя гняв; Няма спокойствие в костите ми поради моя грях.

(38-4) Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,

4 З ащото беззаконията ми превишиха главата ми; Като тежък товар натегнаха на мене.

(38-5) бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,

5 С мърдят и гноясват раните ми Поради безумието ми.

(38-6) смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...

6 П ревит съм и съвсем се сгърбих; Цял ден ходя нажален.

(38-7) Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,

7 З ащото всичките ми вътрешности са запалени, И няма здраве в месата ми.

(38-8) бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...

8 И знемощях и премного съм смазан, Охкам {Еврейски: Рикая.} поради безпокойствието на сърцето си.

(38-9) Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...

9 Г осподи, <известно е> {"е" да не се чете - печатна грешка в изданието от 1940 г.} пред Тебе е всичкото ми желание, И стенанието ми не е скрито от Тебе.

(38-10) Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.

10 С ърцето ми туптя, силата ми ме оставя, А светлината на очите ми, и тя не е в мене.

(38-11) Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...

11 П риятелите ми и близките ми странят от язвата ми, И роднините ми стоят надалеч.

(38-12) Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...

12 С ъщо и ония, които искат живота ми, турят примки <за мене>; Ония, които желаят злото ми, говорят пакостни неща, И измислюват лъжи цял ден.

(38-13) Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!

13 Н о аз, като глух, не чувам, И съм като ням, който не отваря устата си.

(38-14) А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...

14 Д а! съм като човек, който не чува, В чиито уста няма изобличения.

(38-15) і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,

15 П онеже на Тебе, Господи, се надявам, Ти ще отговориш, Господи Боже мой;

(38-16) бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!

16 З ащото рекох: Да не тържествуват над мене, Да не се големеят над мене, когато се подхлъзне ногата ми.

(38-17) Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!

17 З ащото съм близо да падна, И скръбта ми е винаги пред мене;

(38-18) Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

18 П онеже аз ще призная беззаконието си, Ще тъжа за греха си.

(38-19) бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!

19 Н о моите неприятели са пъргави и силни, И ония, които несправедливо ме мразят, се умножиха.

(38-20) А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...

20 С ъщо и ония, които въздават зло за добро, ми се противят Понеже следвам доброто.

(38-21) Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...

21 Д а ме не оставиш, Господи; Боже мой, да се не отдалечиш от мене.

(38-22) Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,

22 Б ързай да ми помогнеш, Господи, спасителю мой.

(38-23) поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!