1 И като се приближиха до Ерусалим и дойдоха във Витфагия при Елеонския хълм, Исус изпрати двама ученици и рече им:

А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,

2 И дете в селото, което е насреща ви; и веднага ще намерите вързана ослица и осле с нея; отвържете <ги> и докарайте Ми <ги>.

до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.

3 И ако някой ви рече нещо, кажете: на Господа трябват; и веднага ще ги изпрати.

А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх.

4 А това стана за да се сбъдне реченото от пророка, който казва: -

А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

5 " Речете на Сионовата дъщеря: Ето, твоят Цар иде при тебе, Кротък и възседнал на осел И на осле, рожба на ослица".

Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина.

6 И тъй учениците отидоха и сториха както им заръча Исус;

А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

7 д окараха ослицата и ослето, и намятаха на тях дрехите си; и Той възседна върху тях.

Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них.

8 А по-голямата част от множеството напостлаха дрехите си по пътя; други пък сечаха клони от дърветата и постилаха ги по пътя.

І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.

9 А множествата, които вървяха пред Него, и които идеха изподире, викаха казвайки: Осана на Давидовия син! благословен, който иде в Господното име! Осана във висините!

А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!

10 И когато влезе в Ерусалим целият град се раздвижи; и казваха: Кой е Тоя?

А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий?

11 А народът казваше: Той е пророкът Исус, Който е от Назарет галилейски.

А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!

12 И Исус влезе в Божия храм, и изпъди всички, които продаваха и купуваха в храма, и прекатури масите на среброменителите, и столовете на ония, които продаваха гълъбите, и каза им:

Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів.

13 П исано е: "Домът ми ще се нарече молитвен дом" а вие го правите разбойнически вертеп.

І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників.

14 И <някои> слепи и куци дойдоха при Него в храма; и Той ги изцели.

І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив.

15 А главните свещеници и книжници, като видяха чудесните дела, които стори и децата, които викаха в храма, казвайки: Осана на Давидовия Син! възнегодуваха и рекоха Му:

А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися,

16 Ч уваш ли какво казват тия? А Исус им каза: Чувам. Не сте ли никога чели <тая дума>: - "Из устата на младенците и сучещите Приготвил си хвала?"

та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?

17 И когато ги остави, излезе вън от града до Витания, гдето и пренощува.

І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув.

18 А на сутринта, когато се връщаше в града, огладня.

А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.

19 И като видя една смоковница край пътя, дойде при нея, но не намери нищо на нея, само едни листа; и рече й: Отсега нататък да няма плод от тебе до века. И смоковницата изсъхна на часа.

І побачив Він при дорозі одне фіґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки! І фіґове дерево зараз усохло.

20 И учениците, които видяха това, почудиха се и рекоха: Как на часа изсъхна смоковницата?

А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: Як швидко всохло це фіґове дерево!...

21 А Исус в отговор им рече: Истина ви казвам: Ако имате вяра, и не се усъмните, не само ще извършите стореното на смоковницата, но даже, ако речете на тоя хълм: Дигни се и хвърли се в морето, ще стане.

Ісус же промовив у відповідь їм: Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фіґовим деревом, а якби й цій горі ви сказали: Порушся та кинься до моря, то й станеться те!

22 И всичко, каквото и да поискате в молитва, като вярвате, ще получите.

І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите.

23 И когато дойде в храма, главните свещеници и народните старейшини дойдоха при Него, като поучаваше, и казаха: С каква власт правиш тия неща? и кой Ти е дал тая власт?

А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?

24 А Исус в отговор им каза: Ще ви задам и Аз един въпрос, на който, ако ми отговорите, то и Аз ще ви кажа с каква власт правя тия неща.

Ісус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню.

25 И оановото кръщение от къде беше? от небето или от човеците? И те разискваха помежду си, думайки: Ако речем: От небето, Той ще ни каже: Тогава защо не го повярвахте:

Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили?

26 Н о ако речем: От човеците, боим се от народа; защото всички имат Иоана за пророк.

А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка.

27 И тъй, в отговор на Исуса, казаха: Не знаем. Рече им и Той: Нито Аз ви казвам с каква власт правя тия неща.

І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.

28 Н о как ви се вижда? Един човек имаше два сина; дойде при първия и му рече: Синко, иди работи днес на лозето.

А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!

29 А той в отговор каза: Не искам; но после се разкая и отиде.

А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.

30 Д ойде и при втория, комуто каза същото. И той в отговор каза: Аз ще ида, господине! но не отиде.

І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов.

31 К ой от двамата изпълни бащината си воля? Казват: Първият. Исус им рече: Истина ви казвам, че бирниците и блудниците ви изпреварват в Божието царство.

Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.

32 З ащото Иоан дойде при вас в пътя на правдата, и не го повярвахте; бирниците обаче и блудниците го повярваха; а вие, като видяхте това, даже не се разкаяхте отпосле да го вярвате.

Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.

33 Ч уйте друга притча. Имаше един стопанин, който насади лозе, огради го с плет, изкопа в него лин, и съгради кула; и като го даде под наем на земеделци, отиде в чужбина.

Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

34 И когато наближи времето на плодовете изпрати слугите си до земеделците да приберат плодовете му.

Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.

35 А земеделците хванаха слугите му, един биха, друг убиха, а трети с камъни замериха.

Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.

36 П ак изпрати други слуги, повече на брой от първите; и на тях сториха същото.

Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.

37 Н ай-после изпрати при тях сина си, като думаше: Ще почетат сина ми.

Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.

38 Н о земеделците, като видяха сина, рекоха помежду си: Той е наследникът; елате да го убием и да присвоим наследството му.

Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!

39 И като го хванаха, изхвърлиха го вън от лозето и го убиха.

І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

40 И тъй, когато си дойде стопанинът на лозето, какво ще стори на тия земеделци?

Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?

41 К азват Му: Злосторниците люто ще погуби, а лозето ще даде под наем на други земеделци, които ще му дават плодовете на времето им.

Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.

42 И сус им каза: Не сте ли никога прочели в писанията <тая дума>: - "Камъкът, който отхвърлиха зидарите, Той стана глава на ъгъла; От Господа е това. И чудно е в нашите очи"?

Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

43 З атова ви казвам, че Божието царство ще се отнеме от вас, и ще се даде на народ, който принася плодовете му.

Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.

44 И който падне върху тоя камък ще се смаже; а върху когото падне, ще го пръсне.

І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його.

45 И главните свещеници и фарисеите, като чуха притчите Му, разбраха, че за тях говори;

А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.

46 н о, когато поискаха да Го хванат, побояха се от народа понеже Го считаше за пророк.

І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.