1 И Елиу продължавайки рече:

І далі Елігу казав:

2 П отърпи ме малко, и ще ти явя, Защото имам още нещо да ти кажа за Бога.

Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова.

3 Щ е черпя знанието си от далеч, И ще отдам правда на Създателя си;

Зачну викладати я здалека, і Творцеві своєму віддам справедливість.

4 З ащото наистина думите ми не ще бъдат лъжливи; Един, който е усъвършенствуван в знание, стои пред тебе.

Бо справді слова мої не неправдиві, я з тобою безвадний в знанні.

5 Е то, макар Бог да е мощен, не презира никого, - Макар да е мощен в силата Си да разсъждава.

Таж Бог сильний, і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця.

6 Т ой не запазва живота на нечестивия, А на сиромасите отдава правото.

Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.

7 Н е оттегля очите Си от праведните, Но даже ги туря и с царе да седят на престол за винаги, И те биват възвишени.

Від праведного Він очей Своїх не відвертає, але їх садовить з царями на троні назавжди, і вони підвищаються.

8 А във вериги, ако са вързани, И хванати с въжета на наскърбление,

А як тільки вони ланцюгами пов'язані, і тримаються в путах біди,

9 Т огава им явява делата им И престъпленията им, че са се възгордели,

то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.

10 О тваря и ухото им за поука, И заповядва да се върнат от беззаконието;

Відкриває Він ухо їх для остороги, та велить, щоб вернулися від беззаконня.

11 И ако послушат и служат на Него, Ще прекарат дните си в благополучие И годините си във веселия;

Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах.

12 Н о ако не послушат, ще загинат от меч, И ще умрат без мъдрост.

Коли ж не послухаються, то наскочать на ратище, і покінчать життя без знання.

13 А нечестивите в сърце питаят яд, Не викат <към Бога> за помощ когато ги връзва;

А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.

14 Т е умират в младост, И животът им <угасва> между мръсните.

У молодості помирає душа їх, а їхня живая поміж блудниками.

15 Т ой избавя наскърбения чрез скръбта му, И чрез бедствие отваря ушите им

Він визволяє убогого з горя його, а в переслідуванні відкриває їм ухо.

16 И така би извел и тебе из утеснение В широко място, гдето няма теснота; И слаганото на трапезата ти било би пълно с тлъстина.

Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість, що в ній нема утиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне товщу було б.

17 Н о ти си пълен със съжденията на нечестивия; <Затова> съдбата и правосъдието те хващат,

Та правом безбожного ти переповнений, право ж та суд підпирають людину.

18 В нимавай да не би жегата <на страданията ти> да те подигне против удара; Тогава нито голям откуп би те отървал.

Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні, а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе.

19 Щ е важи ли викането ти да те извади от бедствие, Или всичките напрежения на силата ти?

Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили?

20 Н е пожелавай нощта, Когато людете изчезват от мястото си.

Не квапся до ночі тієї, коли вирвані будуть народи із місця свого.

21 В нимавай! не погледвай беззаконието; Защото ти си предпочел това повече от наскърблението.

Стережись, не звертайся до зла, яке замість біди ти обрав.

22 Е то, Бог е възвишен в силата Си; Кой е господар като Него?

Отож, Бог найвищий у силі Своїй, хто навчає, як Він?

23 К ой Му е предписал пътя Му? Или кой може да Му рече: Извършил си беззаконие?

Хто дорогу Його Йому вказувати буде? І хто скаже: Ти кривду зробив?

24 П омни да възвеличаваш Неговото дело, Което човеците възпяват,

Пам'ятай, щоб звеличувати Його вчинок, про якого виспівують люди,

25 В което всичките човеци се взират, Което човекът гледа от далеч.

що його бачить всяка людина, чоловік приглядається здалека.

26 Е то, Бог е велик, и ние Го не познаваме; Числото на годините Му е неизследимо.

Отож, Бог великий та недовідомий, і недослідиме число Його літ!

27 Т ой привлича водните капки, Които таят в дъжд от парите Му,

Бо стягає Він краплі води, і дощем вони падають з хмари Його,

28 К оито облаците изливат И оросяват върху множество човеци.

що хмари спускають його, і спадають дощем на багато людей.

29 М оже ли, даже, някой да разбере как се разпростират облаците, Или <се произвеждат> гърмежите на скинията Му?

Також хто зрозуміє розтягнення хмари, грім намету Його?

30 Е то, простира светлината Си около Себе Си, И се покрива с морските дъна.

Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і морську глибінь закриває,

31 ( Понеже чрез тия неща съди народите; Дава храна изобилно),

бо ними Він судить народи, багато поживи дає.

32 П окрива ръцете Си със светкавицата, И заповядва й где да удари;

Він тримає в руках Своїх блискавку, і керує її проти цілі.

33 Ш умът й известява за това, И добитъкът - за <пламъка>, който възлиза.

Її гуркіт звіщає про неї, і прихід її відчуває й худоба.