1 П рез ония дни, когато пак се беше <събрало> голямо множество, и нямаха що да ядат, повика учениците Си и каза им:

Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:

2 Ж алко Ми е за народа, защото три дни вече седят при Мене, и нямат що да ядат;

Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.

3 и ако ги разпусна гладни по домовете им, ще им прималее по пътя; а някои от тях са дошли от далеч.

А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.

4 И учениците Му отговориха: Отде ще може някой да насити тия с хляб тук в уединено място?

І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 И попита ги: Колко хляба имате? А те рекоха: Седем.

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.

6 И заповяда на народа да насядат на земята; и като взе седемте хляба благодари, разчупи и даваше на учениците Си за да ги сложат. И сложиха ги пред народа,

Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.

7 И маха и малко рибички; и като ги благослови, заповяда да ги сложат и тях.

І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 И ядоха и се наситиха; и дигнаха останали къшеи, седем кошници.

І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...

9 А <ония, които ядоха>, бяха около четири хиляди души; и разпусна ги.

А їдців було тисяч з чотири!

10 И веднага влезе в ладията с учениците Си и дойде в далманутанските предели.

І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.

11 И фарисеите излязоха и почнаха да се препират с Него; и като Го изпитваха, поискаха от Него знамение от небето.

І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

12 А Той въздъхна дълбоко от сърце и рече: Защо тоя род иска знамение? Истина ви казвам: На тоя народ няма да се даде знамение.

А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!

13 И остави ги, влезе пак <в ладията>, и мина на отвъдната страна.

І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.

14 Н о учениците Му забравиха да вземат хляб, и нямаха със себе си в ладията повече от един хляб.

І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.

15 И Той им заръча, казвайки: Внимавайте, пазете се от кваса на фарисеите и от кваса на Ирода.

А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

16 И те разискваха помежду си, думайки: Това е защото нямаме хляб.

Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 А Исус, като разбра това; рече им: Защо разисквате загдето нямате хляб? Още ли не разбирате, нито разумявате? Окаменено ли е сърцето ви?

А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?

18 К ато имате очи, не виждате ли? и като имате уши, не чувате ли? и не помните ли?

Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,

19 К огато разчупих петте хляба на петте хиляди души, колко кошове пълни с къшеи дигнахте? Казват Му: Дванадесет.

коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.

20 И когато седемте - на четирите хиляди души, колко кошници, пълни с къшеи дигнахте? Казват Му: Седем.

А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.

21 И каза им: Не разбирате ли още?

І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...

22 Д охождат във Витсаида. И довеждат при Него един слепец и молят Му се да се докосне до него.

І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.

23 И Той хвана слепеца за ръка, изведе го вън от селото, и, като плюна на очите му, положи на него ръце и го попита: Виждаш ли нещо?

І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 И той, като подигна очи, каза: Виждам човеците; защото виждам <неща> като дървета, които ходят.

І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...

25 П осле пак положи ръце на очите му; и той втренчи очите си, оздравя, и виждаше всичко ясно.

Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!

26 И изпрати го у дома му, и каза: Не влизай в селото,.

І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!

27 И излезе Исус с учениците Си по селата на Кесария Филипова; и по пътя попита учениците Си, като им каза: Според както казват хората: Кой съм Аз?

Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?

28 А те в отговор Му казаха: Иоан Кръстител; други - Илия; а трети - един от пророците.

Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.

29 Т огава ги попита: Но според както вие казвате: Кой съм? Петър в отговор Му каза: Ти си Христос.

І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!

30 И заръча им никому да не казват за Него.

І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!

31 И почна да ги учи как Човешкият Син трябва много да пострада, и да бъде отхвърлен от старейшините, главните свещеници, книжниците, и да бъде убит, и след три дни да възкръсне.

І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.

32 И явно говореше тая дума. А Петър Го взе <настрана> и почна да Го мъмри.

І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.

33 А Той, като се обърна и погледна учениците Си, смъмра Петра, като каза: Махни се, Сатано, и иди зад Мене, защото не мислиш за Божиите неща, но за човешките неща.

А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!

34 И повика народа заедно с учениците Си и рече им: Ако иска някой да дойде след Мене, нека се отрече от себе си, и <така> нека Ме следва.

І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!

35 З ащото който иска да спаси живота {Или душата; <така и до края на главата.>} си, ще го изгуби; а който изгуби живота си заради Мене и за благовестието, ще го спаси.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.

36 П онеже какво се ползува човек като спечели целия свят, а изгуби живота си?

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?

37 З ащото какво би дал човек в замяна на живота си?

Або що назамін дасть людина за душу свою?

38 З ащото ако се срамува някой поради Мене и поради думите Ми в тоя блуден и грешен род, то и Човешкият Син ще се срамува от него, когато дойде в славата на Отца Си със светите ангели.

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.