1 А Иов в отговор рече: -

А Йов відповів та й сказав:

2 Д ано само би се претеглила моята печал, И злополуката ми да би се турила срещу <нея> на везните!

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

3 П онеже сега би била по-тежка от морския пясък; Затова думите ми са били необмислени.

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

4 З ащото стрелите на Всемогъщия са вътре в мене, Чиято отрова духът ми изпива; Божите ужаси се опълчват против мене.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

5 Р еве ли дивият осел, когато има трева? Или мучи ли волът при яслите си?

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 Я де ли се блудкавото без сол? Или има ли вкус в белтъка на яйцето?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

7 Д ушата ми се отвращава да ги допре; Те ми станаха като омразно ястие.

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

8 Д ано получех това, което прося, И Бог да ми дадеше онова, за което копнея! -

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

9 Д а благоволеше Бог да ме погуби, Да пуснеше ръката Си та ме посече!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

10 Н о, <това> ще ми бъде още утеха, (Да! ще се утвърдя всред, скръб, която не ме жали). Че аз не утаих думите на Светия.

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

11 К аква е силата ми та да чакам? И каква е сетнината ми та да издържа?

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

12 С илата ми сила каменна ли е? Или месата ми са медни?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

13 Н е изчезна ли в мене помощта ми? И не отдалечи ли се от мене избавлението?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

14 Н а оскърбения <трябва да се покаже> съжаление от приятеля му, Даже ако той е оставил страха от Всемогъщия.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

15 Б ратята ми <ме> измамиха като поток; Преминаха като течение на потоци,

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

16 К оито се мътят от леда, И в които се топи снегът;

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

17 К огато се стоплят изчезват; Когато настане топлина изгубват се от мястото си;

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

18 К ерваните, като следват по криволиченията им, Пристигат в пустота и се губят;

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

19 Т еманските кервани прегледваха; Шевските пътници ги очакваха;

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

20 И злъгаха се в надеждата си; Дойдоха там и се посрамиха;

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

21 С ега и вие сте <така> никакви; Видяхте ужас, и се уплашихте.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

22 Р екох ли аз: Донесете ми? Или: Дайте ми подарък от имота си?

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

23 И ли: Отървете ме от ръката на неприятеля? Или: Откупете ме от ръката на насилниците?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

24 Н аучете ме, и аз ще млъкна; И покажете ми в що съм съгрешил.

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

25 К олко са силни справедливите думи! Но вашите доводи що изобличават?

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

26 М ислите ли да изобличите думи, Когато думите на човек окаян са като вятър?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

27 Н аистина вие бихте впримчили сирачето, Бихте копали <яма> на неприятеля си.

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

28 С ега, прочее, благоволете да ме погледнете, Защото ще стане <явно> пред вас ако аз лъжа

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

29 П овърнете се, моля; нека не става неправда; Да! повърнете се пак; касае се до правдивостта ми.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

30 И ма ли неправда в езика ми? Не може ли небцето ми да познае лошото?

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?