1 R espondió entonces Job, y dijo:

А Йов відповів та й сказав:

2 O h, que pesasen justamente mi queja y mi tormento, Y se alzasen igualmente en balanza!

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

3 P orque pesarían ahora más que la arena del mar; Por eso mis palabras han sido precipitadas.

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

4 P orque las saetas del Todopoderoso están en mí, Cuyo veneno bebe mi espíritu; Y terrores de Dios me combaten.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

5 ¿ Acaso gime el asno montés junto a la hierba? ¿Muge el buey junto a su pasto?

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 ¿ Se comerá lo desabrido sin sal? ¿Habrá gusto en la clara del huevo?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

7 L as cosas que mi alma no quería tocar, Son ahora mi alimento.

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

8 Q uién me diera que viniese mi petición, Y que me otorgase Dios lo que anhelo,

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

9 Y que agradara a Dios quebrantarme; Que soltara su mano, y acabara conmigo!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

10 S ería aún mi consuelo, Si me asaltase con dolor sin dar más tregua, Que yo no he escondido las palabras del Santo.

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

11 ¿ Cuál es mi fuerza para esperar aún? ¿Y cuál mi fin para que tenga aún paciencia?

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

12 ¿ Es mi fuerza la de las piedras, O es mi carne de bronce?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

13 ¿ No es así que ni aun a mí mismo me puedo valer, Y que todo auxilio me ha faltado?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

14 E l atribulado es consolado por su compañero; Aun aquel que abandona el temor del Omnipotente.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

15 P ero mis hermanos me traicionaron como un torrente; Pasan como corrientes impetuosas

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

16 Q ue están escondidas por la helada, Y encubiertas por la nieve;

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

17 Q ue al tiempo del calor son deshechas, Y al calentarse, desaparecen de su lugar;

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

18 S e apartan de la senda de su rumbo, Van menguando, y se pierden.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

19 M iraron los caminantes de Temán, Los caminantes de Sabá esperaron en ellas;

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

20 P ero fueron avergonzados por su esperanza; Porque vinieron hasta ellas, y se hallaron confusos.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

21 A hora ciertamente como ellas sois vosotros; Pues habéis visto el tormento, y teméis.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

22 ¿ Os he dicho yo: Traedme, Y pagad por mí de vuestra hacienda;

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

23 L ibradme de la mano del opresor, Y redimidme del poder de los violentos?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

24 E nseñadme, y yo callaré; Hacedme entender en qué he errado.

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

25 C uán eficaces son las palabras rectas! Pero ¿qué reprende la censura vuestra?

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

26 ¿ Pensáis censurar palabras, Y los discursos de un desesperado, que son como el viento?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

27 T ambién os arrojáis sobre el huérfano, Y caváis un hoyo para vuestro amigo.

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

28 A hora, pues, si queréis, miradme, Y ved si digo mentira delante de vosotros.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

29 V olved ahora, y no haya iniquidad; Volved aún a considerar mi justicia en esto.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

30 ¿ Hay iniquidad en mi lengua? ¿Acaso no puede mi paladar discernir las cosas inicuas?

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?