1 Т огда Иов ответил:

А Йов відповів та й сказав:

2 – О если взвесить мои страдания, мою беду положить на весы!

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

3 О ни перевесили бы песок морей – мои слова оттого и бессвязны.

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

4 С трелы Всемогущего во мне, напоен мой дух их ядом; ужасы Божьи ополчились против меня.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

5 Р азве ревет дикий осел на пастбище? Разве мычит бык над кормушкой?

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 Р азве вкусна еда без соли? И разве есть вкус в яичном белке?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

7 Я гнушаюсь прикоснуться к такой пище; вот что в несчастье стало моей пищей.

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

8 О , когда сбылась бы просьба моя, и Бог исполнил мою надежду –

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

9 с оизволил бы Бог сокрушить меня, и, руку протянув, сразил бы!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

10 У меня тогда было бы утешение – радость в боли непрекращающейся: слов Святого я не отверг.

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

11 О ткуда взять силы, чтобы ждать? Каков мой конец, чтобы терпеть?

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

12 Р азве моя сила – сила камня? Разве из бронзы моя плоть?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

13 Р азве есть во мне сила помочь себе, когда счастье меня оставило? Ненадежные друзья Иова

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

14 Н е проявивший милосердия к другу, потерял страх перед Всемогущим.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

15 Н о братья мои ненадежны, как паводок, как реки, которые разливаются,

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

16 п отемнев от талого льда, разбухнув от талого снега,

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

17 н о затем исчезают во время зноя: когда припечет – пропадают.

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

18 К араваны сворачивают с путей, идут в пустыню и гибнут.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

19 К араваны из Темы ищут воду, купцы из Шевы надеются.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

20 О ни разуверились, понадеявшись; пришли туда, только чтоб обмануться.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

21 Т ак и вы теперь – ничто; увидев беду мою, испугались.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

22 П росил ли я подарить мне что-нибудь или заплатить за меня от вашего достатка?

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

23 П росил ли я спасти меня от руки врага или выкупить из рук разбойников? Утверждение Иова, что он праведный

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

24 Н аучите меня, и я умолкну; покажите, в чем я ошибся.

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

25 К ак правда глаза колет! Но что доказали ваши упреки?

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

26 В ы хотите порицать мои слова? Неужели речи отчаявшегося – лишь ветер?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

27 В ы бросали бы жребий о сиротах и торговали бы друзьями.

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

28 Н о прошу, взгляните на меня. Солгу ли я вам в лицо?

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

29 С мягчитесь, не будьте несправедливыми; смягчитесь, ведь я все еще прав!

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

30 Р азве есть неправда на языке моем? Разве мое небо не различит слова лжи?

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?