1 С лово Господне, которое было к Иоилю, сыну Петуила: Нашествие саранчи

Слово Господнє, що було до Йоіла, Петуїлового сина.

2 С лушайте, старцы, внимайте, все жители этой страны! Случалось ли что-либо, подобное этому, в ваши дни или в дни ваших отцов?

Послухайте це, ви старші, і візьміть до вух, усі мешканці землі: чи бувало таке за днів ваших, або за днів ваших батьків?

3 Р асскажите об этом вашим детям, они же пусть перескажут это своим, а их дети пусть передадут следующему поколению.

Оповідайте про це синам вашим, а ваші сини своїм дітям, а їхні сини поколінню наступному.

4 Т о, что осталось от подбирающей саранчи, ела грызущая саранча, то, что осталось от грызущей саранчи, ела поедающая саранча, а то, что осталось от поедающей саранчи, доела пожирающая саранча.

Що лишилось по гусені, зжерла те все сарана, що ж зосталося по сарані пожер коник, а решту по конику зжерла черва.

5 П робудитесь, пьяницы, и плачьте, причитайте, пьющие вино, оплакивайте молодое вино, потому что оно отнято от уст ваших!

Пробудіться, п'яниці, і плачте й ридайте за виноградовим соком усі, хто вина напивається, бо віднятий він від уст ваших!

6 Н а мою землю вступил народ, сильный и бесчисленный. Его зубы – зубы льва, а клыки – как у львицы.

Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисленний, його зуби як лев'ячі зуби, а паща його як в левиці.

7 О н разорил мою виноградную лозу, обломал мой инжир. Обнажил, ободрав его кору, и бросил; белыми стали его ветви.

Виноград Мій зробив він спустошенням, Моє ж фіґове дерево геть поламав, дощенту його оголив та й покинув, галузки його побіліли.

8 П лачьте, как девушка, что облачилась в рубище и оплакивает своего возлюбленного.

Голоси, як та дівчина, веретою оперезана, за нареченим юнацтва свого.

9 П рекратились хлебные приношения и возлияния в доме Господнем. Скорбят священники, служители Господа.

Жертва хлібна й жертва лита спинилася в домі Господньому, впали в жалобу священики, слуги Господні.

10 О пустошено поле и плачет земля; уничтожено зерно, засох молодой виноград и увяла маслина.

Опустошене поле, упала в жалобу земля, бо спустошене збіжжя, вино молоде пересохло, зів'яла оливка.

11 С окрушайтесь, земледельцы, о пшенице и ячмене, потому что погиб урожай на полях. Рыдайте, виноградари,

Засоромилися рільники, голосили були виноградарі за пшеницю й ячмінь, бо вигинуло жниво поля.

12 п отому что засохла виноградная лоза и завял инжир; гранат, пальма и яблоня – все деревья на поле засохли; потому и прекратилось веселье у сынов человеческих.

Усох виноград, а фіґа зів'яла, гранатове дерево, й пальма та яблуня, і повсихали всі пільні дерева, бо Він висушив радість від людських синів.

13 О блекитесь в рубище, священники, и плачьте, рыдайте, служащие перед жертвенником. Придите, служители моего Бога, и проведите ночь в рубищах, потому что хлебные приношения и возлияния прекратились в доме вашего Бога.

Опережіться веретою, і ридайте, священики, голосіть, слуги жертівника, входьте, ночуйте в веретах, служителі Бога мого, бо хлібна жертва і жертва та лита затримана буде від дому вашого Бога!

14 О бъявите священный пост, созовите собрание, пригласите старцев и всех жителей страны в дом Господа, вашего Бога, и взывайте к Господу. День Господень

Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старших, всіх мешканців землі до дому Господа, вашого Бога, і кличте до Господа.

15 О , этот день! Близок день Господень. Придет он подобно разрушению от Всемогущего.

Горе дневі тому! Бо близький день Господній, і прийде він від Всемогутнього, мов те спустошення!

16 Н е на наших ли глазах отнимается пища, а радость и веселье уходят из дома нашего Бога?

Чи ж з-перед очей наших не відіймається їжа, з дому нашого Бога веселість та втіха?

17 И стлели зерна под глыбами земли, разрушены кладовые, опустели амбары, потому что нет больше зерна.

Покорчились зерна під своїми грудами, спорожніли комори, поруйновані клуні, бо висохло збіжжя.

18 О , как стонет скот! Уныло бродят стада, потому что нет для них пищи; даже отары овец несут наказание.

Як стогне товар, поголомшені череди, бо немає їм паші, отари спустошені!

19 Я взываю к Тебе, Господи, потому что огонь спалил степные пастбища, и пламя пожрало все деревья в поле.

До тебе я кличу, о Господи, пожер бо огонь пасовища пустині, а жар попалив усі дерева на полі.

20 Д аже дикие животные взывают к Тебе, потому что высохли источники воды, и огонь спалил степные пастбища.

Навіть пільна худоба прагне до Тебе, бо водні джерела посохли, огонь же пожер пасовища пустині!