1 – А ты подними плач о вождях Израиля

А ти пісню жалобну здійми про князів Ізраїлевих,

2 и скажи: «Ах, какой львицей была твоя мать средь львов! Она среди львов молодых расположилась и растила детенышей.

та й скажи: Яка твоя мати левиця: Лягла поміж левів, серед левчуків вона викохала левенят!

3 В скормила она одного из своих львят; львом молодым он стал. Он научился ловить добычу, пожирал людей.

І одне із своїх левенят вона вигодувала, левчуком воно стало, і здобич ловити навчився, людину він жер!

4 Н ароды о нем услышали; он попался к ним в яму и крюками уведен был в землю Египта.

І похід розголосили народи на нього, в їхню яму він схоплений був, і його в ланцюгах до краю єгипетського відвели...

5 У видев, что рухнули ее ожидания, что погибла ее надежда, взяла она другого из львят и вырастила львом молодым.

Як левиця побачила, що надаремно чекає, що пропала надія її, то взяла вона знову одне із своїх левенят, і вчинила його левчуком.

6 О н рыскал с другими львами, львом молодым он стал. Он научился ловить добычу, пожирал людей.

І ходив він між левами й став левчуком, і здобич ловити навчився, людину він жер!

7 О н разорял их крепости и опустошал города; земля со всеми, кто жил в ней, рева его боялась.

І він розбивав їхні палати, і руйнував їхні міста, і від голосу рику його остовпіла земля й що на ній!

8 Н о пошли на него народы из областей окрестных; сеть на него раскинули, в яму к ним он попался.

Та пастку на нього поставили люди знавкола з округ, і свою сітку на нього розкинули, і він схоплений був в їхню яму!

9 К рюками в клетку его втащили и отвезли к царю Вавилона; посадили его под стражу, чтобы рев его больше не раздавался над горами Израиля.

І кинули в клітку його в ланцюгах, і його відвели до царя вавилонського, і в твердиню його запроторили, щоб голос його вже не чувся на горах Ізраїлевих...

10 Т воя мать была, точно лоза в винограднике, посаженная у воды; плодоносной была она и ветвистой от изобилия воды.

Твоя мати, як той виноград у винограднику, посадженому над водою, плодюча й гілляста була через води великі.

11 В етви ее были крепкими, годились на жезл правителя. Высоко поднимался ствол ее над густою листвой. Она красовалась своей высотой и порослью богатой.

І виросли пруття міцні, й надавались на берла володарів, і височів між гущавинами його зріст, і він показався в своїй висоті, у численних галузках своїх!

12 Н о была она с яростью вырвана и на землю повергнута; восточный ветер ее иссушил, и плоды с нее обобрали; ее крепкие ветви засохли, и поглотил их огонь.

Та була вона вирвана в лютості, об землю кинена, і вітер зо сходу зсушив її плід, поламалися й повисихали вони, а її міцний прут огонь його зжер...

13 Т еперь в пустыню она пересажена, в землю бездождья и жажды.

А тепер посадили її на пустині, у краї сухому й безвідному,

14 И з ствола ее вышел огонь и поглотил ее плод. Нет на ней больше крепких ветвей, годных на жезл правителя». Это плач, и пусть им оплакивают.

і вийшов огонь із прута її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцного прута, берла на панування... Це пісня жалобна, і буде за пісню жалоби вона.