1 И продолжил Иов свое рассуждение:

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2 – Как я томлюсь по прошедшим месяцам, по тем дням, когда Бог хранил меня,

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

3 и светильник Его сиял над моей головой, и при свете Его я шел сквозь тьму!

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

4 О , это были мои лучшие годы, когда Божья дружба хранила мой шатер,

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

5 к огда Всемогущий еще был со мной, а дети – вокруг меня,

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

6 к огда молочные реки текли мне под ноги, и скалы источали масло.

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

7 В ыходил ли я к городским воротам, и садился на площади,

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

8 м еня завидев, юноши отступали, и поднимались старцы;

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

9 в ластители удерживались от слов и прикрывали рты руками;

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

10 г олоса знатных стихали, прилипали у них языки к нёбу.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

11 К то меня слышал – превозносил меня кто меня видел – меня хвалил,

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

12 в едь я спасал кричащего бедняка и беспомощного сироту.

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

13 У мирающий благословлял меня и сердце вдовы наполнял я радостной песней.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

14 П раведность я надевал, как одежду; справедливость, как мантию и тюрбан.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

15 С лепому я был глазами, и хромому – ногами.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

16 Я был отцом для бедняков; я разбирал дело странника.

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

17 Я сокрушал челюсти беззаконных и спасал жертвы из их зубов.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

18 Я думал: «Скончаюсь в своем гнезде, и дни мои будут многочисленны, как песок.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

19 К ак дерево, чьи корни достигают воды, на чьи ветви ложится роса,

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

20 н е стареет слава моя, и лук крепок в руке моей».

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

21 В нимали мне, ожидали меня, в молчании слушали мой совет.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

22 К огда замолкал я, больше не говорили; они впитывали мои слова как губка.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

23 Ж дали меня, как дождя, и слова мои, как дождь весенний, ртом ловили.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

24 К огда я улыбался, не смели верить; света лица моего они не помрачали.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

25 Я путь избирал им, воссев, как вождь; я жил, словно царь посреди войска, словно тот, кто плачущих утешает.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!