1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2 О , коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

3 к оли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

4 я к був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

5 к оли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

6 к оли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

7 К оли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

8 я к тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

9 з верхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

10 х овався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

11 Б о яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

12 б о я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

13 Б лагословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

14 З одягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

15 О чима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

16 Б ідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

19 д ля води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

20 М оя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

21 М ене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

22 П о слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

24 К оли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

25 В ибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!