1 М олитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. (102-2) Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

2 ( 102-3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

3 ( 102-4) Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

4 ( 102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

5 ( 102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

6 ( 102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

7 ( 102-8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

8 ( 102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

9 ( 102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

10 ( 102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

11 ( 102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

12 ( 102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

13 ( 102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

14 ( 102-15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

15 ( 102-16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

16 ( 102-17) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

17 ( 102-18) До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

18 ( 102-19) Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

19 ( 102-20) бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

20 ( 102-21) щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

21 ( 102-22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

22 ( 102-23) коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

23 ( 102-24) Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

24 ( 102-25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

25 ( 102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

26 ( 102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

27 ( 102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!

28 ( 102-29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!