1 М олитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. (102-2) Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

Oh Señor, escucha mi oración, y llegue a ti mi clamor.

2 ( 102-3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

No escondas de mí tu rostro en el día de mi angustia; inclina hacia mí tu oído; el día en que te invoco, respóndeme pronto.

3 ( 102-4) Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

Porque mis días han sido consumidos en humo, y como brasero han sido quemados mis huesos.

4 ( 102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

Mi corazón ha sido herido como la hierba y se ha secado, y hasta me olvido de comer mi pan.

5 ( 102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

A causa de la intensidad de mi gemido mis huesos se pegan a la piel.

6 ( 102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

Me parezco al pelícano del desierto; como el búho de las soledades he llegado a ser.

7 ( 102-8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

No puedo dormir; soy cual pájaro solitario sobre un tejado.

8 ( 102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

Mis enemigos me han afrentado todo el día; los que me escarnecen han usado mi nombre como maldición.

9 ( 102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

Porque cenizas he comido por pan, y con lágrimas he mezclado mi bebida,

10 ( 102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

a causa de tu indignación y de tu enojo; pues tú me has levantado y me has rechazado.

11 ( 102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

Mis días son como sombra que se alarga; y yo me seco como la hierba.

12 ( 102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

Mas tú, Señor, permaneces para siempre, y tu nombre por todas las generaciones.

13 ( 102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

Tú te levantarás y tendrás compasión de Sion, porque es tiempo de apiadarse de ella, pues ha llegado la hora.

14 ( 102-15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

Ciertamente tus siervos se deleitan en sus piedras, y se apiadan de su polvo.

15 ( 102-16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

Y las naciones temerán el nombre del Señor, y todos los reyes de la tierra, tu gloria.

16 ( 102-17) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

Porque el Señor ha edificado a Sion, y se ha manifestado en su gloria.

17 ( 102-18) До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

Ha considerado la oración de los menesterosos, y no ha despreciado su plegaria.

18 ( 102-19) Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

Esto se escribirá para las generaciones futuras; para que un pueblo aún por crear alabe al Señor.

19 ( 102-20) бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

Pues El miró desde su excelso santuario; desde el cielo el Señor se fijó en la tierra,

20 ( 102-21) щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

para oír el gemido de los prisioneros, para poner en libertad a los condenados a muerte;

21 ( 102-22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

para que los hombres anuncien en Sion el nombre del Señor, y su alabanza en Jerusalén,

22 ( 102-23) коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

cuando los pueblos y los reinos se congreguen a una para servir al Señor.

23 ( 102-24) Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

El debilitó mis fuerzas en el camino; acortó mis días.

24 ( 102-25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

Dije: Dios mío, no me lleves en la mitad de mis días; tus años son por todas las generaciones.

25 ( 102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

Desde la antigüedad tú fundaste la tierra, y los cielos son la obra de tus manos.

26 ( 102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

Ellos perecerán, pero tú permaneces; y todos ellos como una vestidura se desgastarán, como vestido los mudarás, y serán cambiados.

27 ( 102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!

Pero tú eres el mismo, y tus años no tendrán fin.

28 ( 102-29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

Los hijos de tus siervos permanecerán, y su descendencia será establecida delante de ti.