1 П рийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!

He entrado en mi huerto, hermana mía, esposa mía; he recogido mi mirra con mi bálsamo. He comido mi panal y mi miel; he bebido mi vino y mi leche. Comed, amigos; bebed y embriagaos, oh amados. El tormento de la separación LA ESPOSA:

2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...

Yo dormía, pero mi corazón velaba, ¡Una voz! ¡Mi amado toca a la puerta! “Abreme, hermana mía, amada mía, paloma mía, perfecta mía, pues mi cabeza está empapada de rocío, mis cabellos empapados de la humedad de la noche.”

3 З няла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...

Me he quitado la ropa, ¿cómo he de vestirme de nuevo ? He lavado mis pies, ¿cómo los volveré a ensuciar?

4 М ій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...

Mi amado metió su mano por la abertura de la puerta, y se estremecieron por él mis entrañas.

5 В стала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...

Yo me levanté para abrir a mi amado; y mis manos destilaron mirra, y mis dedos mirra líquida, sobre los pestillos de la cerradura.

6 В ідчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...

Abrí yo a mi amado, pero mi amado se había retirado, se había ido. Tras su hablar salió mi alma. Lo busqué, y no lo hallé; lo llamé, y no me respondió.

7 С тріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!

Me hallaron los guardas que rondan la ciudad, me golpearon y me hirieron; me quitaron de encima mi chal los guardas de las murallas.

8 З аклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!

Yo os conjuro, oh hijas de Jerusalén, si encontráis a mi amado, ¿qué le habéis de decir? Que estoy enferma de amor. EL CORO:

9 Ч им коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?

¿Qué clase de amado es tu amado, oh la más hermosa de las mujeres ? ¿Qué clase de amado es tu amado, que así nos conjuras? LA ESPOSA:

10 К оханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...

Mi amado es resplandeciente y sonrosado, distinguido entre diez mil.

11 Г олова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...

Su cabeza es como oro, oro puro, sus cabellos, como racimos de dátiles, negros como el cuervo.

12 Й ого очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!

Sus ojos son como palomas junto a corrientes de agua, bañados en leche, colocados en su engaste.

13 Й ого личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!

Sus mejillas, como eras de bálsamo, como riberas de hierbas aromáticas; sus labios son lirios que destilan mirra líquida.

14 Й ого руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!

Sus manos, barras de oro engastadas de berilo; su vientre, marfil tallado recubierto de zafiros.

15 Й ого стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!

Sus piernas, columnas de alabastro asentadas sobre basas de oro puro; su aspecto, como el Líbano, gallardo como los cedros.

16 У ста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!

Su paladar, dulcísimo, y todo él, deseable. Este es mi amado y éste es mi amigo, hijas de Jerusalén.