1 П рийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!

جِئتُ إلَى بُستانِي، يا عَزِيزَتِي وَعَرُوسِي. وَقَطَعتُ مُرِّي مَعَ أطيابِي. أكَلتُ شَهدِي مَعَ عَسَلِي. شَرِبتُ نَبيذِي وَلَبَنِي. الفتياتُ يَقُلْنَ لَهُما: كُلا وَاشرَبُا، أيُّها الصَّدِيقانِ، وَانتَشِيا بِالحُبِّ. هِيَ تَقُولُ:

2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...

أنا نائِمَةٌ لَكِنَّ قَلبِي مُستَيقِظٌ. فَسَمَعتُ صَوتاً! كانَ حَبِيبِي يَقرَعُ وَيَقُولُ: «افتَحِي لِيَ البابَ، يا عَزِيزَتِي وَيا رَفِيقَتِي، يا يَمامَتِي الَّتِي لا يَنقُصُكِ شَيءٌ. فَرَأسِي مَنقُوعٌ فِي النَّدَى، وَشَعرِي مُبَلَّلٌ بِرَذاذِ اللَّيلِ.»

3 З няла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...

فَقُلتُ لَهُ: «خَلَعْتُ ثِيابِي، فَهَلْ ألبَسُها مِنْ جَدِيدٍ؟ غَسَّلتُ قَدَمَيَّ، فَهَلْ أُوَسِّخُهُما؟»

4 М ій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...

فَمَدَّ حَبِيبِي يَدَهُ إلَيَّ مِنْ فُتْحَةِ البابِ، فَدَقَّ قَلبِي بِعُنفٍ شَوقاً إلَيهِ.

5 В стала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...

قُمتُ لأفتَحَ لِحَبِيبِي، وَيَدايَ تَقطُرانِ مُرّاً. فَسالَ المُرُّ مِنْ أصابِعِي عَلَى مِقبَضِ البابِ.

6 В ідчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...

فَتَحتُ البابَ لِحَبِيبِي، لَكِنَّ حَبِيبِي كانَ قَد ذَهَبَ وَتابَعَ سَيرَهُ. حَزِنتُ حَتَّى المَوتَ حِينَ مَضَى. بَحَثتُ عَنهُ فَلَمْ أجِدهُ. نادَيتُ عَلَيهِ فَلَمْ يُجِبْنِي.

7 С тріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!

رَآنِي حُرّاسُ المَدِينَةِ الطَوّافُونَ، فَضَرَبُونِي وَجَرَحُونِي. وَنَزَعَ حُرّاسُ الأسوارِ خِمارِي عَنِّي.

8 З аклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!

أستَحلِفُكُنَّ، يا بَناتِ مَدينَةِ القُدْسِ، إنْ وَجَدتُنَّ حَبِيبِي، أخبِرنَهُ بِأنَّ الحُبَّ أمْرَضَنِي. الفتياتُ يَقُلْنَ لَها:

9 Ч им коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?

كَيفَ يَمتازُ حَبِيبُكِ عَنْ أيِّ حَبِيبٍ آخَرَ، يا أجمَلَ الجَمِيلاتِ؟ كَيفَ يَمتازُ حَبِيبُكِ عَلَى أيِّ حَبِيبٍ حَتَّى تَستَحلِفِينا هَكَذا؟ هِيَ تَقُولُ للفَتيات:

10 К оханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...

حَبِيبِي مُتَألِّقٌ مُتَوَرِّدٌ، مُمَيَّزٌ بَينَ ألفِ شابٍّ.

11 Г олова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...

رَأسُهُ ذَهَبٌ مِنْ مَدِينَةِ إبرِيزَ، خُصُلاتُ شَعْرِهِ أغصانُ نَخِيلٍ، سَوداءٌ كَالغُرابِ.

12 Й ого очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!

عَيناهُ كَيَمامَتَينِ عِندَ جَداوِلِ المِياهِ، تَستَحِمّانِ فِي الحَلِيبِ، كَجَوهَرَتَينِ فِي مَكانِهِما.

13 Й ого личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!

خَدّاهُ كَحَوضَي أطيابٍ تُطلِعُ أعشاباً طَيِّبَةً. وَشَفَتاهُ كَزَنبَقَتَينِ تَقطُرانِ مُرّاً سائِلاً.

14 Й ого руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!

ذِراعاهُ قَضِيبانِ مِنْ ذَهَبٍ مُرَصَّعانِ بِاليَشْبِ. جِسمُهُ تُحفَةٌ مِنَ العاجِ المُزّيَّنِ بِالياقُوتِ الأزرَقِ.

15 Й ого стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!

ساقاهُ عَمُودانِ مِنَ المَرمَرِ قائِمانِ عَلَى قاعِدَتَينِ مِنَ الذَّهَبِ النَّقِيِّ. قامَتُهُ كَأشجارِ لُبنانَ.

16 У ста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!

فَمُهُ عَذْبٌ جِدّاً، وَكُلُّ ما فِيهِ شَهِيٌّ جِدّاً. هَكَذا هُوَ حَبِيبِي، وَهَكَذا هُوَ خَلِيلِي يا بَناتِ مَدينَةِ القُدْسِ.