1 І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!

وَبارَكَ اللهُ نُوحَ وَبَنِيهِ. وَقالَ لَهُمْ: «أنجِبُوا أبْناءً كَثِيرِينَ، وَاملأُوا الأرْضَ بِنَسلِكُمْ.

2 І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони.

سَتَرْهَبُكُمْ وَسَتَفْزَعُ مِنكُمْ جَمِيعُ الحَيَواناتِ وَالطُّيُورِ وَالزَّواحِفِ وَالأسْماكِ، وَسَتَخْضَعُ لَكُمْ.

3 У се, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.

فَاصطادُوا مِنْ كُلِّ شَيءٍ حَيٍّ يَتَحَرَّكُ طَعاماً لَكُمْ. فَكَما أعطَيتُكُمِ النَّباتاتِ الخَضْراءَ طَعاماً، فَها أنا أُعطِيكُمْ جَمِيعَ الحَيَواناتِ طَعاماً.

4 Т ільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.

لَكِنْ لا تَأْكُلُوا لَحْماً ما زالَتْ حَياتُهُ – أي دَمُهُ – فِيهِ.

5 А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську.

وَأنا سَأُطالِبُ بِالدَّمِ مُقابِلَ الحَياةِ. سَأُطالِبُ بِحَياةِ كُلِّ حَيوانٍ يَقْتُلُ إنْساناً، وَبِحَياةِ كُلِّ إنْسانٍ يَقْتُلُ إنْساناً مِثلَهُ.

6 Х то виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим.

«مَنْ يَسْفُكُ دَمَ إنْسانٍ، فَلْيَسْفُكْ إنْسانٌ دَمَهُ، لأنَّ اللهَ خَلَقَ الإنْسانَ عَلَى صُورَتِهِ.

7 В и ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!

«وَأنْتُمْ، أثْمِرُوا وَتَضاعَفُوا فِي الأرْضِ، وَاكثُرُوا فِيها.»

8 І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:

ثُمَّ قالَ اللهُ لِنُوحَ وَلِبَنْيهِ مَعَهُ:

9 А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас.

«ها أنا أقطَعُ عَهْدِي مَعَكَ وَمَعَ أبْنائِكَ مِنْ بَعْدِكَ، وَمَعَ كُلِّ مَخلُوقٍ حَيِّ مَعَكَ.

10 І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.

وَأقْطَعُهُ مَعَ كُلِّ الطُّيُورِ وَالمَواشِي وَكُلِّ حَيواناتِ الأرْضِ مَعَكَ، كُلِّ الَّتِي خَرَجَتْ مِنَ السَّفِينَةِ، كُلِّ حَيواناتِ الأرْضِ.

11 І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.

«وَالآنَ، ها هُوَ العَهْدُ الَّذِي سَأقْطَعُهُ مَعَكَ: لا يُقْضَى عَلَى كُلِّ الخَليقَةِ بِمِياهِ الطُّوفانِ ثانِيَةً، وَلا تُدَمِّرُ الأرْضُ بِالطُّوفانِ ثانِيَةً.»

12 І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:

وَقالَ اللهُ: «وَهَذِهِ هِيَ عَلامَةُ العَهْدِ الَّذِي أقْطَعُهُ مَعَكَ وَمَعَ كُلِّ كائِنٍ حَيٍّ عَلَى مَدَى الأجْيالِ.

13 Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.

سَأضَعُ قَوْسي فِي السَّحابِ، لِتَكُونَ عَلامَةً عَلَى العَهْدِ بَينِي وَبَينَ الأرْضِ.

14 І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.

فَكُلّما ظَهَرَتِ السُّحُبُ فَوْقَ الأرْضِ، وَظَهَرَتِ القَوْسُ فِيها،

15 І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло.

أتَذَكَّرُ العَهْدَ الَّذِي بَينِي وَبَينَكُمْ وَبَينَ كُلِّ كائِنٍ حَيٍّ. وَلَنْ يَصِيرَ الماءُ بَعْدُ طُوفاناً يُهلِكُ كُلَّ حَياةٍ.

16 І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі.

فَكُلَّما ظَهَرَتِ القَوْسُ فِي السَّحابِ، أراها وَأذْكُرُ العَهْدَ الأبَدِيَّ بَينَ اللهِ وَبَينَ كُلِّ كائِنٍ حَيٍّ عَلَى الأرْضِ.»

17 І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі.

وَقالَ اللهُ لِنُوحَ: «هَذِهِ هِيَ عَلامَةُ العَهْدِ بَينِي وَبَينَ كُلِّ حَياةٍ عَلَى الأرْضِ.» مَشاكلُ جديدة

18 І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів.

وَكانَ بَنُو نُوحَ الَّذِينَ خَرَجُوا مِنَ السَّفِينَةِ سامَ وَحاماً وَيافَثَ. وَحامٌ هُوَ أبُو كَنْعانَ.

19 О ці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля.

كانَ هَؤُلاءِ الثَّلاثَةُ أبْناءَ نُوحَ. وَامْتَلاتِ الأرْضُ بِالنّاسِ مِنْ نَسلِ هَؤُلاءِ.

20 І зачав був Ной, муж землі, садити виноград.

وَصارَ نُوحُ فَلّاحاً، فَكانَ أوَّلَ مَنْ غَرَسَ كَرْماً.

21 І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету.

وَفِي أحَدِ الأيّامِ، صَنَعَ خَمْراً وَشَرِبَ فَسَكِرَ، وَتَعَرَّى فِي خَيمَتِهِ.

22 І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі.

فَرَأى حامُ أبو كَنْعانَ أباهُ عارِياً، فَخَرَجَ وَأخبَرَ أخَوَيهِ.

23 У зяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.

فَأخَذَ سامُ وَيافَثُ رِداءً، وَوَضَعاهُ عَلَى أكتافِهِما. ثُمَّ سارا إلَى الوَراءِ وَسَتَرا أباهُما العارِيَ. وَقَدْ جَعَلا ظَهْريهُما إلَيهِ، فَلَمْ يَرَيا وَالِدَهُما عارِياً.

24 А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший.

وَلَمّا أفاقَ نُوحُ مِنْ سُكْرِهِ، عَلِمَ ما فَعَلَهُ ابْنُهُ الأصْغَرُ.

25 І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям!

فَقالَ: «لِيَكُنْ كَنْعانُ مَلْعُوناً! سَيَكُونُ لِأخَوَيهِ كَأدْنَى عَبْدٍ.»

26 І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому!

ثُمَّ قالَ: «مُبارَكٌ إلَهُ سامَ. وَلْيَكُنْ كَنْعانُ عَبْداً لِسامَ.

27 Н ехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!

لَيتَ اللهَ يُوَسِّعُ عَلَى يافَثَ، وَلَيتَهُ يَسْكُنُ فِي خِيامِ سامَ. وَلَيتَ كَنْعانَ يَكُونُ عَبْداً لِيافَثَ.»

28 А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ.

وَعاشَ نُوحُ بَعْدَ الطُّوفانِ ثَلاثَ مِئَةٍ وَخَمْسِينَ سَنَةً.

29 А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.

فَكانَ عُمْرُهُ تِسْعَ مِئَةٍ وَخَمْسِينَ سَنَةً عِنْدَما ماتَ.