1 І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм.

وَأخَذَ ابْنا هارُونَ، نادابُ وَأبِيهُو، كُلُّ واحِدٍ مِجمَرَتَهُ، وَوَضَعا فِيهما ناراً، وَوَضَعا عَلَى النّارِ بَخُوراً، وَقَدَّما فِي حَضْرَةِ اللهِ ناراً مِنْ مَصدَرٍ غَرِيبٍ لَمْ يَأْمُرْهُما اللهُ بِاستِخدامِها.

2 І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем.

فَخَرَجَتْ نارٌ مِنْ مَحضَرِ اللهِ وَأحرَقَتْهُما، فَماتا فِي حَضْرَةِ اللهِ.

3 І сказав Мойсей до Аарона: Це те, про що говорив був Господь, кажучи: Серед близьких Моїх Я буду освячений, і перед усім народом буду прославлений. І замовк Аарон.

حِينَئِذٍ، قالَ مُوسَى لِهارُونَ: «هَذا ما قَصَدَهُ اللهُ بِقَولِهِ: ‹سَأتَقَدَّسُ بِالكَهَنَةِ الَّذِينَ يَقتَرِبُونَ إلَيَّ، وَسَأتَمَجَّدُ أمامَ كُلِّ الشَّعبِ.›» وَكانَ هارُونُ صامِتاً.

4 І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Уззіїла, Ааронового дядька, та й промовив до них: Підійдіть, винесіть братів своїх із святині поза табір.

وَدَعا مُوسَى مِيشائِيلَ وَألْصافانَ ابْنَي عُزِّيئِيلَ، عَمِّ هارُونَ. وَقالَ لَهُما: «تَعالا وَاحْمِلا قَرِيبَيكُما إلَى خارِجِ المُخَيَّمِ مِنْ أمامِ المَكانِ المُقَدَّسِ.»

5 І вони підійшли, та й винесли їх в їхніх хітонах поза табір, як наказав був Мойсей.

فَأتَيا وَحَمَلاهُما إلَى خارِجِ المُخَيَّمِ وَهُما فِي ثِيابِهِما الخاصَّةِ، كَما قالَ مُوسَى.

6 І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спалення, що спалив Господь.

ثُمَّ قالَ مُوسَى لِهارُونَ وَابْنَيهِ، ألِيعازارَ وَإيثامارَ: «لا تَشُدُّوا شَعرَكُمْ وَلا تُمَزِّقُوا ثِيابَكُمْ، لِئَلّا تَمُوتُوا، وَلِئَلّا يَغضَبَ اللهُ عَلَى كُلِّ الشَّعبِ. وَأمّا أقرِباؤكُمْ، كُلُّ بَنِي إسْرائِيلَ، فَيُمكِنُهُمْ أنْ يَبكُوا بِسَبَبِ إحراقِ اللهِ لِنادابَ وَأبِيهُو.

7 А зо входу скинії заповіту не вийдете ви, щоб не померти, бо на вас олива Господнього помазання. І зробили вони за Мойсеєвим словом.

لا تَخرُجُوا إلَى خارِجِ مَدْخَلِ خَيمَةِ الاجْتِماعِ، وَإلّا فَإنَّكُمْ سَتَمُوتُونَ، لِأنَّ زَيتَ مَسحَةِ اللهِ عَلَيكُمْ.» فَعَمِلُوا كَما قالَ مُوسَى لَهُمْ.

8 А Господь промовляв до Аарона, говорячи:

ثُمَّ قالَ اللهُ لِهارُونَ:

9 В ина та п'янкого напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь,

«لا تَشرَبْ أنتَ وَابْناؤكَ خَمْراً وَلا شَراباً مُسكِراً حِينَ تَدخُلُونَ إلَى خَيمَةِ الاجْتِماعِ لِئَلّا تَمُوتُوا. هَذِهِ شَرِيعَةٌ دائِمَةٌ لَكُمْ جِيلاً بَعْدَ جِيلٍ.

10 і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим,

مَيِّزُوا بَينَ ما هُوَ مُقَدَّسٌ وَما هُوَ نَجِسٌ، وَبَينَ ما هُوَ طاهِرٌ وَما هُوَ نَجِسٌ.

11 і щоб навчати Ізраїлевих синів усіх постанов, про що говорив до них Господь через Мойсея.

لِأنَّكُمْ سَتُعَلِّمُونَ بَنِي إسْرائِيلَ كُلَّ الشَّرائِعِ الَّتِي أعطاها اللهُ لَهُمْ مِنْ خِلالِ مُوسَى.»

12 І Мойсей промовляв до Аарона та до Елеазара й до Ітамара, позосталих синів його: Візьміть хлібну жертву, полишену з огняних Господніх жертов, та й їжте її прісну при жертівнику, бо це Найсвятіше.

وَقالَ مُوسَى لِهارُونَ وَابْنَيهِ الباقِيَينِ، ألِيعازارَ وَإيثامارَ: «خُذُوا تَقدِمَةَ الطَّحِينِ الباقِيَةِ مِنْ تَقدِماتِ اللهِ ، وَكُلُوها بِلا خَمِيرٍ بِجانِبِ المَذبَحِ، لِأنَّها نَصِيبٌ مُخَصَّصٌ لِلكَهَنَةِ بِالكامِلِ.

13 І будете їсти її в місці святому, бо вона уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх з огняних жертов Господніх, бо так мені наказано.

كُلُوها فِي مَكانٍ مُقَدَّسٍ لِأنَّها حِصَّتُكَ وَحِصَّةُ أبْنائِكَ مِنْ تَقدِماتِ اللهِ ، لِأنَّ اللهَ أمَرَنِي بِهَذا.

14 А грудину колихання та стегно приношення будете їсти в місці чистому, ти й сини твої, та твої дочки з тобою, бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів.

«وَأمّا صَدرُ وَفَخذُ التَّقدِمَةِ اللَّذانِ رَفَعَهُما الكَاهِنُ قِي حَضرَةِ اللهِ، فَتَأكُلُونَهما فِي مَكانٍ طاهِرٍ أنتَ وَأبناؤُكَ. قَدْ أُعطِيا كَحِصَّةٍ لَكَ وَلِأبنائِكَ مِنْ ذَبائِحِ السَّلامِ الَّتِي يُقَدِّمُها بَنُو إسْرائِيلَ.

15 С тегно приношення й грудину колихання на огняних жертвах лою принесуть вони, щоб колихати як колихання перед Господнім лицем. І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову, як наказав Господь.

يُقَدِّمُ الشَّعبُ السّاقَ وَالصَّدرَ المَرْفُوعانِ فِي حَضرَةِ اللهِ مَعَ تَقدِماتِ الشَّحمِ المُعَدَّةِ بِالنّارِ إلَى مَحْضَرِ اللهِ. هَذِهِ حِصَّتُكَ الدّائِمَةُ أنتَ وَأبناؤُكَ كَما أمَرَ اللهُ.»

16 А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей, і ось він був спалений. І розгнівався на Елеазара й на Ітамара, позосталих Ааронових синів, кажучи:

ثُمَّ سَألَ مُوسَى عَنْ تَيسِ الخَطِيَّةِ، وَكانَ قَدِ احْتَرَقَ. فَغَضِبَ مُوسَى عَلَى ألِيعازارَ وَإيثامارَ، ابْنَي هارُونَ الباقِيَينِ، وَقالَ:

17 Ч ому ви не з'їли жертви за гріх у місці святому? Бо вона Найсвятіше, і її я дав вам, щоб уневажнити провину громади, щоб очистити їх перед Господнім лицем.

«لِماذا لَمْ تَأكُلا ذَبِيحَةَ الخَطِيَّةِ فِي مَكانٍ مُقَدَّسٍ؟ فَهِيَ نَصِيبٌ مُخَصَّصٌ لَكُما بِالكامِلِ، وَقَدْ أعطاها اللهُ لَكُما لإزالَةِ ذَنبِ الشَّعبِ وَعَمَلِ كَفّارَةٍ لَهُ فِي حَضْرَةِ اللهِ.

18 Т ож не внесено крови її до святині всередину. Будете конче їсти її в святині, як я наказав.

لَمْ يُحْضَرْ دَمُهُما إلَى داخِلِ المَكانِ المُقَدَّسِ، لِذا كانَ يَنبَغِي أنْ تَأكُلاها فِي المَكانِ المُقَدَّسِ كَما أمَرْتُ.»

19 І промовляв Аарон до Мойсея: От сьогодні принесли вони свою жертву за гріх і цілопалення своє перед Господнє лице, і трапилося мені оце. А буду я їсти жертву за гріх сьогодні, чи буде це добре в Господніх очах?

فَقالَ هارُونُ لِمُوسَى: «لَقَدْ قَدَّما اليَومَ عَنْهُما ذَبِيحَتَي خَطِيَّةٍ وَتَقدِمَتَينِ صاعِدَتَينِ، وَانظُرْ ما الَّذِي حَدَثَ! فَهَلْ يَرضَى اللهُ بِأنْ آكُلَ هَذِهِ الذَّبائِحَ؟»

20 І почув Мойсей, і було це добре в його очах.

وَحِينَ سَمِعَ مُوسَى هَذا اقتَنَعَ.