1 ( 8-23) Бо не буде темноти для того, хто утискуваний. Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів.

لَكِنْ لَنْ يَكُونَ هُناكَ ظَلامٌ لِلَّذِينَ كانُوا فِي الضِّيقِ. كانَتْ أرْضُ زَبُولُونَ وَنَفتالِي فِي عارٍ، وَلَكِنْ فِي المُستَقبَلِ سَتُكَرَّمُ الأرْضُ الغَربِيَّةُ الَّتِي عَلَى ساحِلِ البَحرِ، وَمِنطَقَةُ شَرقِ نَهرِ الأُردُنِّ، وَأرْضُ الجَلِيلِ حَيثُ الأُمَمُ الأُخرَى.

2 ( 9-1) Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними!

الشَّعبُ الَّذِي كانَ يَسلُكُ فِي الظُّلمَةِ رَأى نُوراً عَظِيماً. وَعَلَى السّاكِنِينَ فِي أرْضِ الظُّلمَةِ أشرَقَ نُورٌ.

3 ( 9-2) Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич!

يا اللهُ، أنتَ زِدْتَ عَدَدَ الأُمَّةِ، وَجَعَلْتَ الشَّعبَ يَفرَحُونَ أمامَكَ كَفَرَحِ الشَّعبِ وَقتَ الحَصادِ، وَكَفَرَحِ أُناسٌ عِندَما يَقتَسِمُونَ غَنِيمَةَ الحَربِ.

4 ( 9-3) Бо зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма.

لأنَّكَ كَسَرْتَ النِّيرَ الثَّقِيلَ عَنهُمْ، وَالعَصا الَّتِي عَلَى أكتافِهِمْ، وَعَصا ظالِمِيهِمِ، تَماماً كَما حَدَثَ عِندَما هَزَمْتَ المِديانِيِّينَ.

5 ( 9-4) Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров'ю, стане все це пожежею, за їжу огню!

لأنَّ كُلَّ حِذاءِ جُندِيٍّ اسْتُخدِمَ فِي المَعرَكَةِ، وَكُلَّ زِيٍّ مُضَرَّجٍ بِالدَّمِ، سَيُحرَقُ وَقُوداً لِلنّارِ.

6 ( 9-5) Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру.

هَذا حَينَ يُولَدُ لَنا وَلَدٌ، وَنُعطَى ابناً، وَتَكُونُ مَسؤُولِيَّةُ القِيادَةِ عَلَى عاتِقِهِ. وَسَيُدعَى اسمُهُ: «المُشِيرَ العَجِيبَ، اللهَ الجَبّارَ، الأبَ الأبَدِيَّ، رَئِيسَ السَّلامِ.»

7 ( 9-6) Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить!

لَنْ يَكُونَ هُناكَ حَدٌّ لِعَظَمَةِ سُلطانِهِ وَسَلامِهِ عَلَى عَرشِ داوُدَ وَمَملَكَتِهِ. سَيُؤَسِّسُها وَيَحفَظُها بِالبِرِّ مِنَ الآنَ وَإلَى الأبَدِ. اللهُ القَدِيرُ يَصنَعُ هَذا بِسَبَبِ غَيْرَتِهِ. عِقابُ اللهِ لإسْرائِيل

8 ( 9-7) Проти Якова слово послав був Господь, а впало воно на Ізраїля,

أرسَلَ الرَّبُّ كَلِمَةً ضِدَّ يَعقُوبَ، فَتَحَقَّقَ ما قالَهُ فِي إسْرائِيلَ.

9 ( 9-8) і пізнає народ, увесь він, Єфрем та мешканець Самарії, що говорять з пихою й надутістю серця:

عَلِمَ بِذَلِكَ كُلُّ النّاسِ، أفْرايِمُ وَالشَّعْبُ السّاكِنُ فِي السّامِرَةِ، وَقالُوا بِكِبرِياءٍ وَتَشامُخٍ:

10 ( 9-9) Попадали цегли, а ми побудуємо з каменя тесаного, сікомори позрубувано, та замінимо їх кедрами!

«سَقَطَتْ أسوارُ الطِّينِ، لَكِنَّنا سَنُعيدُ البِناءَ بِالحِجارَةِ المَنحُوتَةِ. انكَسَرَتْ عَوارِضُ الجُمِّيزِ، وَلَكِنَّنا سَنَبنِي بِعَوارِضَ مِنْ خَشَبِ الأرْزٍ.»

11 ( 9-10) Та над ним Господь зміцнив противників Реціна, а його ворогів нацькував:

فَأهاجَ اللهُ الظّالِمِينَ الَّذِينَ تَحتَ إمرَةِ رَصِينَ ضِدَّهُمْ. وَحَرَّكَ أعداءَهُمْ لِيُحاصِرُوهُمْ:

12 ( 9-11) Арама попереду, а филистимлян позаду, і пожерли Ізраїля цілою пащею... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!

الأرامِيِّينَ مِنَ الشَّرقِ، وَالفِلِسطِيِّينَ مِنَ الغَربِ. فَالتَهَمُوا إسْرائِيلَ بِأفواهِهِمُ الواسِعَةِ. وَمَعَ هَذا كُلِّهِ، لَمْ يَتَراجَعْ غَضَبُ اللهِ، وَما زالَتْ يَدُهُ مَرفُوعَةً لِلعِقابِ.

13 ( 9-12) Та народ не звернувся до Того, Хто вразив його, і не шукали Господа Саваота...

وَلَمْ يَرجِعِ الشَّعبُ إلَى الَّذِي ضَرَبَهُمْ، وَلَمْ يَطلُبُوا اللهَ القَدِيرَ.

14 ( 9-13) Тому то Господь відсік від Ізраїля голову й хвіст, пальму й очеретину за одного дня.

لِذَلِكَ قَطَعَ اللهُ مِنْ إسْرائِيلَ الرَّأسَ وَالذَّنَبَ. كَسَرَ أغصانَ النَّخِيلِ وَالقَصَبِ فِي يَومٍ واحِدٍ.

15 ( 9-14) Старий та поважаний це та голова, а пророк, що навчає неправди, це хвіст.

الشُّيُوخُ وَالمُكَرَّمُونَ هُمُ الرَّأسُ، وَالأنبِياءُ الَّذِينَ يُعَلِّمُونَهُمْ كَذِباً هُمُ الذَّنَبُ.

16 ( 9-15) І сталося, що поводатарі цього народу зробилися звідниками, і гинуть проваджені ними.

قادَةُ هَذا الشَّعبِ يُضِلُّونَهُمْ، وَالَّذِينَ تَبِعُوهُمْ هَلَكُوا.

17 ( 9-16) Тому то його юнаками радіти не буде Господь, а до сиріт його й його вдів милосердя не матиме, бо кожен безбожний й злочинець, і злобне всі уста говорять. При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!...

لِهَذا لا يُسَرُّ الرَّبُّ بِالفِتيانِ، وَلا يَرحَمُ الأيتامَ وَالأرامِلَ. كُلَّهُمْ نَجِسُونَ وَأشرارٌ. وَكُلُّ فَمٍ يَتَكَلَّمُ بِحَماقَةٍ. وَمَعَ هَذا كُلِّهِ، لَمْ يَتَراجَعْ غَضَبُ اللهِ، وَما زالَتْ يَدُهُ مَرفُوعَةً لِلعِقابِ.

18 ( 9-17) Бо злоба горить, як огонь, пожирає тернину й будяччя, і палає по запустах лісу, і крутяться вверх стовпи диму...

لأنَّ الشَّرَّ يُحرِقُ كَالنّارِ، يَلتَهِمُ الشَّوكَ وَالشُّجَيراتِ أوَّلاً، ثُمَّ يُحرِقُ الغاباتِ. وَبِهَذا يَحتَرِقُ كُلُّ شَيءٍ وَيَرتَفِعُ كَعَمُودِ دُخانٍ.

19 ( 9-18) Від лютости Господа Саваота земля загориться, і стане народ, як пожива огню, і не пощадить жоден брата свого!...

أُحْرِقَتِ الأرْضُ بِغَضَبِ اللهِ القَدِيرِ، وَأصبَحَ الشَّعبُ كَوُقُودٍ لِنارٍ، وَلَمْ يَتَحَنَّنْ أحَدٌ عَلَى أخِيهِ.

20 ( 9-19) І різати буде праворуч, та буде голодний, і жертиме зліва, але не насититься, кожен жертиме тіло рамена свого:

أكَلُوا يَدَهُمُ اليُمنَى وَظَلُّوا جائِعِينَ. وَالتَهَمُوا يَدَهُمُ اليُسرَى فَلَمْ يَشبَعُوا. أكَلَ كُلُّ واحِدٍ لَحمَ نَفسِهِ.

21 ( 9-20) Манасія Єфрема, а Єфрем Манасію, разом обоє на Юду... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!...

مَنَسَّى التَهَمَ أفْرايِمَ، وَأفرايِمُ التَهَمَ مَنَسَّى، وَكِلاهُما ضِدُّ يَهُوذا. وَمَعَ هَذا كُلِّهِ، لَمْ يَتَراجَعْ غَضَبُ اللهِ، وَما زالَتْ يَدُهُ مَرفُوعَةً لِلعِقابِ.