1 А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала та й вигубила все цареве насіння.

وَلَمّا رَأتْ عَثَلْيا أُمُّ أخَزْيا أنَّ ابْنَها ماتَ، قامَتْ وَقَتَلَتْ كُلَّ أبْناءِ المَلِكِ.

2 А Єгошева, дочка царя Йорама, сестра Ахазії, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів, його та няньку його, і сховала в спальній кімнаті. І сховали його від Аталії, і він не був забитий.

أمّا يَهُوشَبَعُ بِنْتُ المَلِكِ يُورامَ، وَأُخْتُ أخَزْيا، فَقَدْ خَطَفَتْ يُوآشَ بْنَ أخَزْيا مِنْ بَيْنِ إخْوَتِهِ قَبلَ أنْ يُقْتَلُوا، وَخَبَّأتْهُ هُوَ وَمُرضِعَتُهُ فِي غُرفَةِ نَومِها مِنْ عَثَلْيا فَلَمْ تَتَمَكَّنْ مِنْ قَتلِهِ.

3 І ховався він із нею в Господньому домі шість років, а Аталія царювала над краєм.

فَبَقيَ يُوآشُ مُخبَّأً فِي بَيتِ اللهِ مَعَ يَهُوشَبَعَ سِتَّ سَنَواتٍ. وَأثناءَ هَذِهِ المُدَّةِ، كانَتْ عَثَلْيا تَحْكُمُ مَملَكَةَ يَهُوذا.

4 А сьомого року послав Єгояда, і взяв сотників із карійців та бігунів, і привів їх до себе до Господнього дому, і склав із ними умову, і заприсягнув їх у Господньому домі, і показав їм царського сина.

وَفِي السَّنَةِ السّابِعَةِ، اسْتَدعَى رَئِيسُ الكَهَنَةِ يَهُوياداعُ قادَةَ الحَرَسِ المَلَكِيِّ وَالسُّعاةِ. وَجَمَعَهُمْ مَعاً فِي بَيتِ اللهِ. ثُمَّ قَطَعَ مَعَهُمْ عَهداً بِقَسَمٍ. ثُمَّ أراهُمُ ابْنَ المَلِكِ.

5 І він наказав їм, говорячи: Оце та річ, яку зробите. Третина з вас, що приходите в суботу, будете виконувати сторожу царського дому.

وَأوْصاهُمْ يَهُوياداعُ، فَقالَ: «ثُلْثُكُمُ الَّذِينَ عَلَيهِمْ نَوْبَةَ يَوْمِ السَّبْتِ، وَالَّذِينَ عَلَيهِمْ حِراسةُ بَيتِ المَلِكِ.

6 А третина буде в брамі Сур, а третина у брамі за бігунами, і будете виконувати сторожу дому на зміну.

وَثُلْثُكُمُ المُكَلَّفُ بِحِراسَةِ بابِ السُّورِ، وَثُلْثُكُمُ المُكَلَّفُ بِحِراسَةِ بَوّابةِ الحُرّاسِ، عَلَيكُمْ جَمِيعاً أنْ تَحْرُسُوا القَصْرَ.

7 А дві частині з вас, усі, що відходять у суботу, будуть виконувати сторожу Господнього дому при цареві.

وَعَلَى فِرْقَتَينِ مِنْكُمْ – مِنَ الَّذينَ يُجْبَرُونَ عَلَى حِراسَةِ بَيتِ اللهِ يَوْمَ إجازَتِهِمُ: يَومَ السَّبْتِ –

8 І оточите царя навколо, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто ввійшов би до рядів, нехай буде забитий. І будете ви з царем при виході його та при вході його.

أنْ تُحِيطَا بِالمَلِكِ. كُونُوا مَعَ المَلِكِ حَيثُما ذَهَبَ. وَأحِيطُوا بِهِ كُلُّكُمْ، وَيَدُ كُلٍّ مِنْكُمْ عَلَى مِقبَضِ سَيفِهِ. وَاقتُلُوا كُلَّ مَنْ يُحاوِلُ اخْتِراقَ صُفُوفِكُمْ.»

9 І зробили сотники все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та виходять у суботу, і прийшли до священика Єгояди.

فَنَفَّذَ القادَةُ كُلَّ أوامِرِ الكاهِنِ يَهُوياداعَ. فَأخَذَ كُلُّ قائِدٍ رِجالَهُ الَّذِينَ يَعْمَلُونَ يَومَ السَّبْتِ أوْ لا يَعْمَلُونَ، وَأتَوا إلَى الكاهِنِ يَهُوياداعَ.

10 І дав священик сотникам списи та щити, що належали цареві Давидові, що були в Господньому домі.

فَأعْطى الكاهِنُ القادَةَ حِراباً وَأتْراساً كانَ داوُدُ قَدْ أوْدَعَها فِي بَيتِ اللهِ.

11 І поставали бігуни, кожен зо зброєю своєю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при жертівнику та при домі, навколо біля царя.

وَوَقَفَ هَؤُلاءِ الحُرّاسُ وَأسلِحَتُهُمْ فِي أيدِيهِمْ مِنْ جانِبِ الهَيْكَلِ الأيْمَنِ إلَى جانِبِهِ الأيْسَرِ. وَأحاطُوا بِالمَذبَحِ وَالهَيكَلِ وَالمَلِكِ مِنْ كُلِّ جِهَةٍ لَدَى دُخُولِهِ الهَيكَلَ.

12 А він вивів царевого сина, і поклав на нього корону та нараменники. І зробили вони його царем, і помазали його, і вдарили в долоні та й крикнули: Нехай живе цар!

وَأخرَجَ هَؤُلاءِ يُوآشَ وَوَضَعُوا التّاجَ عَلَى رَأْسِهِ وَأعلَنُوا وَلاءَهُمْ لَهُمْ فِي حَضْرَةِ اللهِ. ثُمَّ مَسَحُوهُ وَنَصَّبُوهُ مَلِكاً. وَصَفَّقُوا لَهُ بِأيدِيهِمْ وَهَتَفُوا: «يَعيشُ المَلِكُ!»

13 І почула Аталія голос бігунів та народу, і прийшла до народу до Господнього дому.

وَسَمِعَتِ المَلِكَةُ عَثَلْيا الضَّجِيجَ الصّادِرَ عَنِ الحَرَسِ وَالشَّعْبِ. فَدَخَلَتْ إلَى هَيكَلِ اللهِ حَيْثُ كانَ الشَّعبُ.

14 І побачила вона, аж ось цар стоїть за звичаєм на помості, а при царі зверхники та сурми, а ввесь народ краю тішиться та сурмить у сурми. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: Зрада, зрада!

وَنَظَرَتْ فَرَأتِ المَلِكَ واقِفاً عِندَ العَمُودِ حَسَبَ عادَةِ المُلُوكِ. وَرَأتْ أيضاً القادَةَ وَضارِبِي الأبواقِ يَنفُخُونَ الأبواقَ ابتِهاجاً بِالمَلِكِ. حِينَئِذٍ، شَقَّتْ ثِيابَها احتِجاجاً وَاسْتِنكاراً، وَصَرَخَتْ: «هَذِهِ خِيانَةٌ! هَذِهِ خِيانَةٌ!»

15 А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом, і сказав до них: Випровадьте її поза ряди, а хто піде за нею, того забийте мечем! Бо священик сказав: Нехай вона не буде забита в Господньому домі!

وَأمَرَ الكاهِنُ القادَةَ المَسْؤُولِينَ عَنِ الجُنُودِ فَقالَ: «أخرِجُوا عَثَلْيا خارِجَ ساحَةِ الهَيكَلِ. وَإذا أرادَ أحَدٌ أنْ يَأْتِيَ لِلدِّفاعِ عَنْها، فاقتُلُوهُ. لَكِنْ لا تُقْتَل فِي بَيتِ اللهِ.»

16 І зробили їй прохід, і вона прийшла Кінським входом до царського дому, і там була забита.

فَأمسَكَ الجُنُودُ بِعَثَلْيا. وَاقتادُوها عَبْرَ طَرِيقِ الخَيلِ إلَى مَدخَلِ القَصْرِ. وَقَتَلُوها هُناكَ.

17 І склав Єгояда заповіта між Господом та між царем і між народом, щоб був народом Господнім, і між царем та між народом.

وَبَعْدَ ذَلِكَ، قَطَعَ يَهُوياداعُ عَهْداً بَينَ اللهِ وَالمَلِكِ وَالشَّعْبِ أنْ يَكُونُوا أوْفِياءً للهِ. وَقَطَعَ يَهُوياداعُ عَهداً أيضاً بَينَ المَلِكِ وَالشَّعْبِ.

18 І ввійшов увесь народ Краю до Ваалового дому, та й порозбивали його та жертівники його, і бовванів його зовсім поламали, а Маттана, Ваалового священика, убили перед жертівниками. А при Господньому домі священик поставив варти.

وَذَهَبَ جَمِيعُ الشَّعبِ إلَى مَعبَدِ البَعلِ. وَدَمَّرُوا تِمثالَهُ وَمَذابِحَهُ، وَكَسَّرُوها تَماماً. وَقَتَلُوا أيضاً مَتّانَ، كاهِنَ البَعلِ، أمامَ مَذابِحِ البَعلِ. فَعَيَّنَ الكاهِنُ يَهُوياداعُ مُشْرِفِينَ عَلَى بَيتِ اللهِ.

19 І взяв він сотників і карійців, і бігунів та ввесь народ краю, і вивели царя з Господнього дому. І ввійшли вони через браму бігунів до царського дому, і той сів на царському троні.

وَأخَذَ يَهُوياداعُ ضُبّاطَ الجَيشِ وَالحَرَسَ الخاصَّ، وَكُلَّ شَعبِ الأرْضِ مَعَهُ. ثُمَّ أخرَجَ المَلكَ منْ بَيتِ اللهِ. وَعَبَرُوا بَوّابَةَ الحَرَسِ إلَى بَيت المَلِكِ. وَهُناكَ أجلَسُوا المَلِكَ عَلَى العَرشِ.

20 І тішився ввесь народ краю, а місто заспокоїлось. А Аталію вбили мечем у царському домі.

فَفَرِحَ جِدّاً كُلُّ شَعبِ يَهُوذا، استَراحَتْ مَدِينَةُ القُدسِ بَعْدَ أنْ قُتِلَتْ عَثَلْيا بِالسَّيفِ قُرْبَ بَيتِ المَلِكِ.

21 ( 12-1) Єгоаш був віку семи років, коли зацарював.

وَكانَ يُوآشُ فِي السّابِعَةِ مِنْ عُمرِهِ عِندَما تَوَلَّى الحُكْمَ.