1 А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала та й вигубила все цареве насіння.

Когда Аталия, мать Охозии, увидела, что ее сын мертв, она встала и погубила всю царскую семью.

2 А Єгошева, дочка царя Йорама, сестра Ахазії, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів, його та няньку його, і сховала в спальній кімнаті. І сховали його від Аталії, і він не був забитий.

Но Иосавеф, дочь царя Иорама и сестра Охозии, взяла Иоаша, сына Охозии, выкрала его из среды царских сыновей, которых должны были убить, и спрятала его вместе с кормилицей в спальне. Так она укрыла его от Аталии, и он не был убит.

3 І ховався він із нею в Господньому домі шість років, а Аталія царювала над краєм.

Он скрывался с кормилицей в доме Господа шесть лет, пока Аталия правила страной. Восстание против Аталии (2 Пар. 23: 1-21)

4 А сьомого року послав Єгояда, і взяв сотників із карійців та бігунів, і привів їх до себе до Господнього дому, і склав із ними умову, і заприсягнув їх у Господньому домі, і показав їм царського сина.

На седьмом году правления Аталии Иодай послал за сотниками царской охраны и дворцовой стражи, чтобы их привели к нему в дом Господа. Он заключил с ними завет, взял с них клятву в доме Господа и показал им царского сына.

5 І він наказав їм, говорячи: Оце та річ, яку зробите. Третина з вас, що приходите в суботу, будете виконувати сторожу царського дому.

Он приказал им: – Вот, что вы должны сделать: треть из вас, кто заступает на службу в субботу, будет стеречь царский дворец,

6 А третина буде в брамі Сур, а третина у брамі за бігунами, і будете виконувати сторожу дому на зміну.

вторая треть – ворота Сур и последняя треть – ворота, что за дворцовыми стражниками. Вы никого не должны подпускать к дому.

7 А дві частині з вас, усі, що відходять у суботу, будуть виконувати сторожу Господнього дому при цареві.

А два ваших подразделения, что обычно уходят со службы в субботу, должны остаться при доме Господа охранять царя.

8 І оточите царя навколо, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто ввійшов би до рядів, нехай буде забитий. І будете ви з царем при виході його та при вході його.

Встаньте вокруг царя, каждый с оружием в руках, и убивайте всякого, кто подойдет к вашим рядам. Будьте при царе, куда бы он ни пошел.

9 І зробили сотники все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та виходять у суботу, і прийшли до священика Єгояди.

Сотники сделали все так, как приказал священник Иодай. Каждый взял своих людей − и тех, кто заступал на службу в ту субботу, и тех, кто в ту субботу уходил со службы, − и пришел к священнику Иодаю.

10 І дав священик сотникам списи та щити, що належали цареві Давидові, що були в Господньому домі.

Он раздал сотникам копья и щиты, которые некогда принадлежали царю Давиду и находились в доме Господа.

11 І поставали бігуни, кожен зо зброєю своєю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при жертівнику та при домі, навколо біля царя.

Стражи с оружием в руках встали вокруг царя от южной стороны дома до северной, вокруг жертвенника и дома.

12 А він вивів царевого сина, і поклав на нього корону та нараменники. І зробили вони його царем, і помазали його, і вдарили в долоні та й крикнули: Нехай живе цар!

Иодай вывел сына царя, возложил на него корону, дал ему копию Закона и провозгласил его царем. Его помазали, и народ рукоплескал и кричал: – Да здравствует царь!

13 І почула Аталія голос бігунів та народу, і прийшла до народу до Господнього дому.

Услышав шум стражи и народа, Аталия отправилась к ним в дом Господа.

14 І побачила вона, аж ось цар стоїть за звичаєм на помості, а при царі зверхники та сурми, а ввесь народ краю тішиться та сурмить у сурми. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: Зрада, зрада!

Она посмотрела и увидела: у колонны, как велит обычай, стоял царь! Возле него были начальники отрядов и трубачи, и весь народ страны ликовал и трубил в трубы. Аталия разорвала свои одежды и закричала: – Заговор! Заговор!

15 А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом, і сказав до них: Випровадьте її поза ряди, а хто піде за нею, того забийте мечем! Бо священик сказав: Нехай вона не буде забита в Господньому домі!

Священник Иодай приказал сотникам, которые распоряжались войском: – Выведите ее за пределы дома и убейте мечом всякого, кто за ней пойдет. (Потому что священник сказал: «Ее нельзя предавать смерти в Господнем доме».)

16 І зробили їй прохід, і вона прийшла Кінським входом до царського дому, і там була забита.

Ее схватили и повели к царскому дворцу через вход, которым водят коней, и там она была предана смерти.

17 І склав Єгояда заповіта між Господом та між царем і між народом, щоб був народом Господнім, і між царем та між народом.

А Иодай заключил завет между Господом, царем и народом, что они будут народом Господа. Еще он заключил завет между царем и народом.

18 І ввійшов увесь народ Краю до Ваалового дому, та й порозбивали його та жертівники його, і бовванів його зовсім поламали, а Маттана, Ваалового священика, убили перед жертівниками. А при Господньому домі священик поставив варти.

Весь народ страны пошел к храму Баала и разрушил его. Они разбили на куски жертвенники и идолов и убили перед жертвенниками Маттана, жреца Баала. Затем священник Иодай установил присмотр за домом Господа.

19 І взяв він сотників і карійців, і бігунів та ввесь народ краю, і вивели царя з Господнього дому. І ввійшли вони через браму бігунів до царського дому, і той сів на царському троні.

Он взял с собой сотников, царскую охрану, дворцовую стражу и весь народ страны, и они вместе вывели царя из дома Господа и вошли в царский дворец через ворота Стражи. Царь сел на свое место на царском престоле,

20 І тішився ввесь народ краю, а місто заспокоїлось. А Аталію вбили мечем у царському домі.

и весь народ страны ликовал. А город, после того, как Аталия была убита мечом в царском дворце, успокоился. Иоаш – царь Иудеи (2 Пар. 24: 1-3)

21 ( 12-1) Єгоаш був віку семи років, коли зацарював.

Иоашу было семь лет, когда он начал царствовать.