1 І , сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.

Иисус вошел в лодку, переправился на другую сторону озера и вернулся в Свой город.

2 І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!

Несколько человек принесли к Нему парализованного, лежащего на циновке. Когда Иисус увидел их веру, Он сказал парализованному: – Не бойся, сын Мой, прощаются тебе твои грехи!

3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.

Тогда некоторые из учителей Закона подумали про себя: «Он же кощунствует!».

4 І сус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?

Зная, о чем они думают, Иисус сказал: – Почему у вас такие злые мысли?

5 Щ о легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?

Что легче, сказать: «Прощаются тебе грехи» или: «Встань и ходи»?

6 А ле щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

Но чтобы вы знали, что Сын Человеческий имеет власть на земле прощать грехи... И, повернувшись к парализованному, Он сказал: – Вставай, бери свою циновку и иди домой.

7 Т ой устав і пішов у свій дім.

Человек встал и пошел домой.

8 А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!...

Видевшие это исполнились благоговейного ужаса и стали славить Бога, давшего людям такую власть. Иисус обедает с грешниками в доме у Матфея (Мк. 2: 14-17; Лк. 5: 27-32)

9 А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.

Когда Иисус шел оттуда, Он увидел человека по имени Матфей, сидевшего на месте сбора таможенных пошлин. – Следуй за Мной, – сказал ему Иисус. Тот встал и пошел за Ним.

10 І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.

Позже, когда Иисус возлежал за столом в доме у Матфея, там собралось много сборщиков налогов и прочих грешников. Они возлегли с Иисусом и Его учениками.

11 Я к побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?

Когда фарисеи увидели это, они спросили учеников Иисуса: – Почему ваш Учитель ест со сборщиками налогов и грешниками?

12 А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!

Когда Иисус услышал это, Он сказал: – Не здоровым нужен врач, а больным.

13 І діть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.

Попытайтесь вначале понять, что значат слова: «Милости хочу, а не жертвы». Я пришел призвать не праведников, а грешников! Иисуса спрашивают о посте (Мк. 2: 18-22; Лк. 5: 33-38)

14 Т оді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?

Затем пришли ученики Иоанна и спросили: – Почему мы и фарисеи постимся, а Твои ученики нет?

15 І сус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони.

Иисус ответил: – Разве могут гости на свадьбе печалиться, когда с ними жених? Но наступит время, когда жених будет взят от них, вот тогда они и будут поститься.

16 Д о одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.

Никто не пришивает к старой одежде заплату из новой ткани: она сядет, и дыра станет еще больше.

17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.

Никто не наливает молодое вино в старые бурдюки, иначе бурдюки прорвутся: и вино вытечет, и бурдюки пропадут. Нет, молодое вино наливают в новые бурдюки, тогда и то, и другое будет цело. Дочь начальника и больная женщина (Мк. 5: 22-43; Лк. 8: 41-56)

18 К оли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе.

Когда Иисус еще говорил, к Нему подошел один начальник. Он поклонился Иисусу и сказал: – Моя дочь только что умерла, но если Ты придешь и возложишь на нее руку, она оживет.

19 І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.

Иисус встал и пошел с ним. Ученики тоже пошли за ними.

20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.

В это время к Иисусу сзади подошла женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением, и прикоснулась к кисточке на краю Его одежды.

21 Б о вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю.

Она думала про себя: «Если я только прикоснусь к Его одежде, то исцелюсь».

22 І сус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години.

Иисус обернулся и увидел ее. – Не бойся, дочь Моя, – сказал Он, – твоя вера исцелила тебя. И женщина в тот же момент выздоровела.

23 А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,

Когда Иисус вошел в дом начальника и увидел флейтистов, приглашенных для похорон, и смятение толпы,

24 т о сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього.

Он сказал: – Выйдите, ведь девочка не умерла, а спит. Но они лишь посмеялись над Ним.

25 А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала!

Когда людей все-таки удалили, Иисус вошел, взял девочку за руку, и она встала.

26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні.

Слух об этом распространился по всей округе. Исцеление двух слепых

27 К оли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів!

Когда Иисус вышел оттуда, за Ним пошли двое слепых, крича: – Сжалься над нами, Сын Давидов!

28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи.

Когда Он вошел в дом, слепые подошли к Нему, и Он спросил их: – Вы верите, что Я могу это сделать? – Да, Господи, – ответили те.

29 Т оді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!

Тогда Иисус прикоснулся к их глазам и сказал: – Пусть же с вами будет по вашей вере.

30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це!

И они тотчас прозрели. Иисус же строго наказал им: – Смотрите, чтобы никто не узнал об этом.

31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.

Но они пошли и рассказали о Нем по всей округе. Исцеление немого

32 К оли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.

Не успели еще они выйти, как к Иисусу привели немого человека, одержимого демоном.

33 І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!

Когда демон был изгнан, человек, который был нем, заговорил. Люди удивлялись: – Ничего подобного еще не бывало в Израиле.

34 Ф арисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.

Фарисеи же говорили: – Он изгоняет демонов силой князя демонов. Жатвы много, а работников мало

35 І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.

Иисус ходил по всем городам и селениям, учил в синагогах, проповедовал Радостную Весть о Царстве и исцелял людей от всех болезней и немощей.

36 А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.

Увидев толпы народа, Он сжалился над ними, потому что эти люди были измучены и беспомощны, как овцы без пастуха.

37 Т оді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;

Он говорил Своим ученикам: – Жатвы много, а работников мало.

38 т ож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.

Поэтому просите Хозяина жатвы, чтобы Он выслал работников на Свою жатву.