1 П салом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва. (142-2) Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

Громко взываю я к Господу, громко Господа умоляю.

2 ( 142-3) Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

Перед Ним я излил свою жалобу и открыл Ему свою скорбь.

3 ( 142-4) коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

Когда изнемогал во мне дух, Ты знал мой путь. На дороге, по которой я шел, тайно поставили для меня сеть.

4 ( 142-5) Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...

Я смотрю вокруг, ища своего защитника, но вижу, что никому нет до меня дела. Нет у меня убежища, никто не заботится о моей жизни.

5 ( 142-6) Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

Взываю я к Тебе, Господи, и говорю: «Ты – мое убежище и мой удел в земле живых».

6 ( 142-7) Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони!

Прислушайся к моему молению, потому что я сильно изнемог; избавь меня от преследователей, потому что они сильнее меня.

7 ( 142-8) Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!

Освободи меня из темницы, чтобы я вознес хвалу Имени Твоему. Меня обступят праведники, когда Ты воздашь мне добром.