1 Т ак говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово,

Так сказал Господь: – Иди ко дворцу царя Иудеи и возвести там:

2 т а й промовиш: Послухай Господнього слова, о царю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та народ твій, що входите в брами оці.

«Слушай слово Господне, царь Иудеи, сидящий на престоле Давида, ты, твои приближенные и твой народ, который проходит через эти ворота.

3 Т ак говорить Господь: Чиніть правосуддя та правду, і рятуйте грабованого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому!

Так говорит Господь: Делайте то, что справедливо и праведно. Помогайте обездоленному спастись от рук притеснителя. Не обижайте и не притесняйте чужеземцев, сирот и вдов, и не проливайте в этом краю невинной крови.

4 Б о коли оце слово насправді ви виконаєте, то ходитимуть брамами дому оцього царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити будуть колесницями й кіньми, він і раб його та народ його.

Если вы будете точно исполнять эти повеления, то через ворота этого дворца на колесницах и на конях будут въезжать цари, которые сидят на престоле Давида, – они сами, их приближенные и их народ.

5 А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою говорить Господь: руїною станеться дім цей!

Но если вы не будете исполнять эти повеления, – возвещает Господь, – то клянусь Собой, этот дворец превратится в руины».

6 Б о так промовляє Господь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеад, щит Лівану, та поправді кажу Я, тебе оберну на пустиню, на міста незаселені!

Ведь так говорит Господь о дворце царя Иудеи: – Как Галаад ты Мне, как вершина Ливана, но клянусь, Я превращу тебя в пустыню, в города необитаемые.

7 І приготую на тебе отих, що руйнують людину та зброю її, і вони твої кедри добірні зітнуть і їх повкидають в огонь!

Я пошлю к тебе разорителей, каждого – с оружием, и они порубят твои лучшие кедры, и бросят в огонь.

8 І люди численні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одного: Защо Господь зробив так цьому місту великому?

Люди разных народов будут проходить мимо этого города и спрашивать друг друга: «За что Господь поступил так с этим великим городом?»

9 І відкажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм.

И будут отвечать: «За то, что они нарушили завет Господа, их Бога, и поклонялись чужим богам, и служили им».

10 Н е плачте за вмерлим, і не жалкуйте за ним, але плакати плачте за тим, хто відходить в полон, бо вже не повернеться, і не побачить землі, де він народився...

Не плачьте об умершем и не скорбите о нем; плачьте лучше о том, кто уходит в плен, потому что он не вернется, и не увидит родной земли.

11 Б о так промовляє Господь до Шаллума, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосії, свого батька, що вийшов із місця цього: Він сюди вже не вернеться!

Ведь так говорит Господь о Шаллуме, сыне Иосии, который стал царем Иудеи после своего отца, но был уведен в плен: – Он больше не вернется.

12 Б о помре він у місці, куди його полонили, Краю ж цього не побачить уже...

Он умрет там, куда его увели в плен, и не увидит больше этой земли.

13 Г оре тому, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімнати безправ'ям, хто каже своєму ближньому працювати даремно, і платні його йому не дає,

– Горе тому, кто строит свой дворец несправедливостью, его верхние комнаты – беззаконием, заставляя соплеменников трудиться даром, не давая им плату за работу;

14 щ о говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімнати широкі! І вікна собі повирубує, й криє кедриною, і малює червоною фарбою.

кто говорит: «Я построю себе дом просторный, с большими верхними комнатами», – и рубит в нем окна, и кедром его обшивает, и красной краской покрывает.

15 Ч и ти зацарюєш тому, що в кедрах ти мешкаєш? Чи ж твій батько не їв та не пив? І коли правосуддя та правду чинив він, тоді було добре йому,

Оттого ли ты царь, что более других строишь из кедра? Вспомни своего отца: он и ел, и пил, но делал то, что правильно и справедливо, и поэтому жил в благополучии.

16 в ін розсуджував справу нужденного й бідного, й тоді добре було! Чи не це Мене знати? говорить Господь.

Он разбирал дела бедных и нищих и поэтому жил в благополучии. Не это ли значит знать Меня? – возвещает Господь. –

17 Х іба твої очі та серце твоє не обернені тільки на користь свою, та щоб проливати кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?...

Но твои глаза и твое сердце хотят лишь наживы, хотят проливать невинную кровь, угнетать, вымогать.

18 Т ому так промовляє Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: О мій брате! й О сестро! Не будуть за ним голосити: О пане й О величносте його!

Поэтому так говорит Господь об Иоакиме, сыне Иосии, царе Иудеи: – Не будут его оплакивать: «Увы, мой брат! Увы, сестра!» Не будут его оплакивать: «Увы, мой господин! Увы, его величество!»

19 П оховають його, немов того осла, волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму...

Его похоронят ослиным погребеньем – вытащат и выкинут за ворота Иерусалима.

20 З ійди на Ливан та й кричи, і в Башані свій голос подай, і кричи з Аваріму, бо понищені всі твої друзі...

Поднимись на Ливан и закричи, пусть твой голос звучит с Башана, закричи с Аварима – все твои союзники уничтожены.

21 Г оворив Я тобі в час гаразду твого, але ти казала: Не слухатиму! Це дорога твоя від юнацтва твого, бо не слухалась ти Мого голосу...

Я предупреждал тебя, когда ты благоденствовал, но ты сказал: «Я не стану слушать!» Таков твой путь с самой юности, ты Меня не слушал.

22 У сіх твоїх пастирів буря розкидає, а коханці твої підуть до полону, справді, тоді посоромлена та побентежена будеш за все своє зло!...

Вихрь унесет твоих пастухов, в плен удалятся твои союзники, и будешь ты постыжен и опозорен из-за всех своих злодеяний.

23 О ти, що сидиш на Ливані, що кублишся в кедрах, як ти будеш стогнати, як болі й дрижання на тебе спадуть, мов на ту породіллю!

Ты, живущий на Ливане, угнездившийся в кедрах, о, как ты застонешь, когда пронзит тебя боль, боль, как у женщины при родах!

24 Я к живий Я, говорить Господь, коли б був Конія, син Єгоякимів, цар Юдин, печаткою-перснем на правій руці Моїй, справді Я й звідти тебе зірву!

– Верно, как и то, что Я живу, – возвещает Господь, – даже если бы ты, Иехония, сын Иоакима, царь Иудеи, был перстнем с печатью на Моей правой руке, Я сорвал бы тебя и оттуда.

25 І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку халдеїв...

Я отдам тебя в руки тех, кто жаждет твоей смерти – Навуходоносору, царю Вавилона и халдеям.

26 І кину тебе й твою матір, яка породила тебе, до іншого краю, де ви не зродились, і там ви повмираєте!

Я изгоню тебя и женщину, которая тебя родила, в чужую страну, где вы не родились, и вы умрете там.

27 А до Краю, куди вони прагнуть душею своєю вернутись, туди не повернуться!

А в страну, в которую вы стремитесь вернуться, вы не вернетесь.

28 Ч и муж цей, Конія, це глиняний посуд, погорджений та розпорошений? Хіба він посудина та непотрібна? Чом відкинені він та насіння його, та й закинені в землю, якої не знають?

Разве этот человек, Иехония, презренный разбитый горшок, ненужный сосуд? Почему он и его дети изгнаны, заброшены в землю, которой они не знают?

29 О Краю, мій Краю, о Краю, послухай Господнього слова:

О земля, земля, земля, слушай слово Господне!

30 Т ак говорить Господь: Запишіть людину оцю самітною, мужем, якому не буде щаститись у днях його, бо нікому з насіння його не пощаститься сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді!

Так говорит Господь: – Запишите этого человека бездетным, человеком, которому не будет в жизни благополучия, у всех его потомков не будет благополучия: ни один не сядет на престол Давида и не будет править Иудеей.