1 М ій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

Сын мой, будь внимателен к моей мудрости, внимай моему разуму,

2 щ об розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

чтобы тебе сохранить рассудительность, и чтобы речь твоя всегда выказывала знание.

3 Б о крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

Ведь уста чужой жены сочатся медом, и речь ее – мягче масла;

4 т а гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

но под конец она горька, как полынь, остра, как меч обоюдоострый.

5 ї ї ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

Нисходят ноги ее к смерти, ее шаги ведут в мир мертвых.

6 В она путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

О стезе жизни она и не думает; кривы ее тропы, а она и не знает.

7 Т ож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

Итак, сыновья, послушайте меня; не отклоняйтесь от того, что я говорю.

8 в іддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

Держи свой путь от нее подальше, к дверям ее дома не приближайся,

9 щ об слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

чтобы чести своей не отдать другим, и безжалостным – своих лет,

10 щ об чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

чтобы богатством твоим не насыщались чужие, и твой труд не обогатил чужого дома.

11 І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

Не то под конец жизни ты будешь стонать, когда плоть и тело твои будут истощены.

12 і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

Будешь говорить: «Как ненавидел я наставление! Как сердце мое презирало упрек!

13 І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

Я не слушался учителей и наставникам не внимал.

14 Т рохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

Я стою на краю окончательной гибели у всего собрания на глазах».

15 П ий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Пей воду из своего водоема, воду, текущую из своего колодца.

16 ч и ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

Зачем твоим родникам растекаться по улицам и потокам вод твоих – по площадям?

17 Н ехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Пусть они будут только твоими, с чужими не делись.

18 Х ай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

Пусть источник твой будет благословен. Радуйся жене твоей юности,

19 в она ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

прекрасной лани, изящной серне. Пусть груди ее утоляют твое желание во всякое время, пусть всегда ты будешь опьянен ее любовью.

20 І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

Зачем, мой сын, опьяняться тебе другой и обнимать стан чужой жены?

21 Б ож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

Ведь пути человека открыты Господу, и Он наблюдает за всеми его тропами.

22 в ласні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

Грехи нечестивого ловят его в западню; крепко держат его узы собственного греха.

23 п омиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

Гибнет он, не получив наставления, и сбивается с пути по великой своей глупости.