1 І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

И Он стал говорить с ними притчами. – Один человек посадил виноградник, обнес его забором, выкопал яму для давильни и построил сторожевую башню. Он отдал виноградник внаем виноградарям, а сам уехал в чужие края.

2 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.

Когда пришло время, он послал слугу к виноградарям, чтобы он забрал у них причитающуюся ему часть урожая.

3 Т а вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.

Но виноградари схватили слугу, избили и отослали ни с чем.

4 І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.

Тогда хозяин послал к ним другого слугу; но они разбили ему голову и издевались над ним.

5 Т оді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.

Хозяин послал еще одного слугу; его виноградари убили. Он посылал еще многих слуг, но виноградари одних избивали, других убивали.

6 І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!

В конце концов у хозяина остался только его единственный любимый сын. Он послал его к ним последним. «Сына-то моего они устыдятся», – думал он.

7 А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!

Но виноградари сказали друг другу: «Это наследник. Давайте убьем его, и наследство будет нашим».

8 І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...

Они схватили его, убили и выбросили его из виноградника.

9 О тож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

Что же сделает хозяин виноградника? Конечно же, он придет и убьет виноградарей, а виноградник отдаст другим.

10 Ч и ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Разве вы не читали в Писании: «Камень, Который отвергли строители, стал краеугольным.

11 В ід Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.

Это совершил Господь, и как это удивительно в глазах наших!»

12 І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

Когда предводители народа поняли, что эту притчу Иисус рассказал о них, они хотели схватить Его, но побоялись народа. Поэтому они оставили Его и ушли. Вопрос об уплате налога (Мат. 22: 15-22; Лк. 20: 20-26)

13 І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.

Потом они подослали к Иисусу фарисеев и сторонников Ирода, чтобы те поймали Его на слове.

14 Т і ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

Подойдя к Иисусу, они сказали: – Учитель! Мы знаем, что Ты Человек честный и не стремишься никому угодить. Ты беспристрастен и истинно учишь пути Бога. Следует ли платить налог кесарю или нет? Платить нам или не платить?

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.

Иисус, зная их лицемерие, сказал: – Что вы Меня испытываете? Принесите Мне посмотреть динарий.

16 І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.

Ему принесли монету, и Он спросил: – Кто на ней изображен и чье на ней имя? – Кесаря, – ответили они.

17 І сус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

– Отдавайте кесарево кесарю, а Божье – Богу, – сказал Иисус. Они были поражены Его ответом. Саддукеи задают Иисусу вопрос о воскресении мертвых (Мат. 22: 23-33; Лк. 20: 27-40)

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:

К Иисусу подошли саддукеи, которые утверждают, что нет воскресения. Они спросили Его:

19 У чителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

– Учитель! Моисей написал, что если женатый мужчина умрет, не оставив детей, то его брат должен жениться на вдове и восстановить сына своему брату.

20 Б уло сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.

Было семеро братьев. Первый женился и умер, не оставив потомства.

21 Д ругий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

На вдове женился его брат и тоже умер, не оставив потомства. То же самое произошло и с третьим.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

Никто из семерых не оставил после себя сына. После всех умерла и женщина.

23 А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Чьей женой будет эта женщина после воскресения? Ведь все семеро были женаты на ней.

24 І сус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

Иисус ответил им: – Не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете ни Писаний, ни Божьей силы?

25 Б о як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

Воскресшие из мертвых не будут ни жениться, ни выходить замуж, а будут как ангелы на небесах.

26 Щ ождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,

А о том, что мертвые воскресают, разве вы не читали в книге Моисея, в том месте, где говорится о кусте, как Бог сказал Моисею: «Я – Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова.»?

27 Б о Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

Он Бог не мертвых, а живых. Вы глубоко заблуждаетесь. Самая главная заповедь (Мат. 22: 34-40; Лк. 10: 25-28)

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

Один из учителей Закона, слушая этот спор, заметил, как хорошо ответил Иисус, и спросил у Него: – Какая из заповедей самая важная?

29 І сус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

Иисус ответил: – Самая важная заповедь – это: «Слушай, Израиль! Господь наш Бог – единый Господь.

30 І : Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

Люби Господа, Бога твоего, всем сердцем твоим, и всей душой твоей, всем разумом твоим, и всеми силами твоими».

31 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

Вторая заповедь: «Люби ближнего твоего, как самого себя». Нет заповедей важнее этих двух.

32 І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

Учитель Закона сказал: – Хорошо сказано, Учитель. Ты прав, говоря, что Бог один, и нет другого Бога, кроме Него.

33 і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

Любить Его всем сердцем, всем разумом, всеми силами и любить ближнего, как самого себя – это важнее, чем все всесожжения и жертвы.

34 І сус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

Иисус, видя, как разумно ответил учитель Закона, сказал ему: – Недалеко ты от Божьего Царства. С тех пор никто больше не осмеливался задавать Иисусу вопросы. Кем является Мессия? (Мат. 22: 41-46; Лк. 20: 41-44)

35 П отому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?

Продолжая учить в храме, Иисус сказал: – Почему учители Закона говорят, что Мессия – Сын Давида?

36 А дже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Ведь сам Давид сказал, вдохновляемый Святым Духом: «Сказал Господь Господу моему: Сядь по правую руку от Меня, пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим».

37 С ам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

Если сам Давид называет Его Господом, то как Он может быть его Сыном? Большая толпа слушала Иисуса с радостью. Иисус предостерегает от лицемерия (Мат. 23: 1-7; Лк. 11: 43-46; 20: 45-47)

38 В ін же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,

А Он учил: – Остерегайтесь учителей Закона. Они любят наряжаться в длинные одежды и любят, когда их приветствуют в людных площадях.

39 і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,

Они сидят на самых почетных местах в синагогах и на званых обедах.

40 щ о вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

Они разоряют дома вдов и напоказ долго молятся. Таких ждет очень суровое наказание. Бедная вдова отдает все, что имеет (Лк. 21: 1-4)

41 І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

Сев напротив сокровищницы храма, Иисус смотрел, как люди кладут в нее деньги. Многие богачи бросали помногу.

42 І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

Но вот подошла бедная вдова и бросила всего две мелкие монеты.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

Иисус подозвал учеников и сказал им: – Говорю вам истину, эта бедная вдова положила больше всех, кто клал в сокровищницу,

44 Б о всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...

потому что все давали от своего избытка, а она от своей нищеты положила все, что у нее было на жизнь.