1 З а два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити.

Через два дня наступала Пасха и праздник Пресных хлебов. Первосвященники и учители Закона искали удобного случая, чтобы хитростью схватить Иисуса и убить.

2 В они говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

– Только не во время праздника, – говорили они, – иначе народ может взбунтоваться. Женщина помазывает Иисуса дорогими благовониями (Мат. 26: 6-13; Лк. 7: 37-38; Ин. 12: 1-8)

3 К оли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

Иисус в это время был в Вифании, в доме прокаженного Симона. Он возлежал за столом, когда в дом вошла женщина с алебастровым кувшином очень дорогого ароматического масла, приготовленного из чистого нарда. Отбив запечатанное горлышко, она вылила масло на голову Иисусу.

4 А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро?

Некоторые из присутствовавших возмутились: – Зачем так тратить благовония?

5 Б о можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї.

Ведь его можно было продать больше чем за триста динариев, а деньги раздать нищим, – упрекали они ее.

6 І сус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

Но Иисус сказал: – Оставьте ее, что вы ее упрекаете? Она сделала для Меня доброе дело.

7 Б о вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте.

Потому что нищие всегда с вами, и вы можете делать им добро, когда захотите, а Я не всегда буду с вами.

8 Щ о могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон...

Она сделала, что могла: заранее помазала Мое тело для погребения.

9 П оправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

Говорю вам истину: во всем мире, везде, где будет возвещена Радостная Весть, там в память об этой женщине будет рассказано и о том, что она сделала. Иуда решает предать Иисуса (Мат. 26: 14-16; Лк. 22: 3-6)

10 Ю да ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

Иуда Искариот, один из двенадцати, пошел к первосвященникам, чтобы предать им Иисуса.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його.

Услышав, для чего он пришел, они обрадовались и обещали заплатить ему. И Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Иисуса. Приготовление к празднику Пасхи (Мат. 26: 17-19; Лк. 22: 7-13)

12 А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити?

В первый день праздника Пресных хлебов, когда закалывали пасхальных ягнят, ученики спросили Иисуса: – Куда нам пойти, чтобы приготовить Тебе пасхальный ужин?

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним.

И Он послал двух учеников, сказав им: – Идите в город, там вы встретите человека, несущего кувшин воды, идите за ним.

14 І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху?

Скажите хозяину дома, куда этот человек войдет: «Учитель спрашивает: где Моя комната, в которой Я буду есть пасхальный ужин с Моими учениками?»

15 І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас.

Он покажет вам большую комнату наверху, приготовленную и убранную; там и приготовьте нам ужин.

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати.

Ученики пошли, вошли в город; и все произошло так, как им сказал Иисус. Они приготовили пасхальный ужин. Последний ужин Иисуса с учениками (Мат. 26: 20-29; Лк. 22: 17-23; 1 Кор. 11: 23-25)

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма.

Вечером Иисус пришел туда с двенадцатью.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене...

Когда они возлежали и ели, Иисус сказал: – Говорю вам истину: один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня.

19 В они зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я?

Учеников это сильно опечалило, и один за другим они стали спрашивать Его: – Не я ли?

20 А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною...

– Один из двенадцати, – ответил Иисус, – тот, кто вместе со Мной обмакивает хлеб в блюдо.

21 Л юдський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!...

Хотя Сын Человеческий уходит так, как о Нем сказано в Писании, но горе тому человеку, который предает Сына Человеческого! Лучше бы не родиться вообще тому человеку.

22 Я к вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє!

Когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, разломил его, дал им и сказал: – Возьмите, это Мое тело.

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі.

Затем Он взял чашу, поблагодарил за нее и подал им, и они все пили из нее.

24 І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.

– Это Моя кровь завета, проливаемая за многих, – сказал Иисус.

25 П оправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!

– Говорю вам истину: Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить новое вино в Божьем Царстве.

26 А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.

Они спели и пошли на Масличную гору. Предсказание об отречении Петра (Мат. 26: 30-35; Лк. 22: 31-34; Ин. 13: 37-38)

27 П ромовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці!

– Вы все отступитесь от Меня, – сказал им Иисус, – ведь написано: «Я поражу Пастуха, и разбегутся овцы».

28 П о воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.

Но когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.

29 І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я!

Петр сказал Ему: – Даже если все Тебя оставят, я никогда этого не сделаю.

30 І сус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене!

– Говорю тебе истину, – сказал ему Иисус, – в эту ночь, прежде чем петух пропоет два раза, ты трижды отречешься от Меня.

31 А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе! Так же само сказали й усі...

Но Петр уверял: – Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя. И все ученики говорили то же. Молитва Иисуса в Гефсиманском саду (Мат. 26: 36-46; Лк. 22: 39-46)

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся.

Они пришли на место, называемое Гефсимания, и Иисус сказал Своим ученикам: – Посидите здесь, пока Я буду молиться.

33 І , взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити...

С Собой Он взял Петра, Иакова и Иоанна. Его охватили ужас и тревога.

34 І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!

Тогда Он сказал им: – Душа моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте.

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

Отойдя немного, Он пал на землю и молился, чтобы, если возможно, этот час миновал Его.

36 І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти...

– Абба! Отец! – сказал Он. – Ты все можешь! Пронеси эту чашу мимо Меня, но пусть будет не как Я хочу, а как Ты хочешь.

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати?

Он возвратился к Своим ученикам и нашел их спящими. – Симон, – спросил Он Петра, – ты спишь? Неужели ты не мог пободрствовать хоть один час?

38 П ильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!

Бодрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.

39 І знову пішов і молився, те саме промовивши слово.

Иисус снова ушел и молился теми же словами.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати...

Когда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели; они не знали, что отвечать Иисусу.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!...

Возвратившись в третий раз, Иисус сказал им: – Вы все спите и отдыхаете? Довольно! Время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.

42 У ставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник...

Вставайте, идем. Вот уже и Мой предатель приблизился. Иисус предан и арестован (Мат. 26: 47-56; Лк. 22: 47-50; Ин. 18: 3-11)

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.

Он еще говорил, как появился Иуда, один из двенадцати, и с ним толпа, вооруженная мечами и кольями. Их послали первосвященники, учители Закона и старейшины.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть.

Предатель так условился с ними: «Хватайте Того, Кого я поцелую, и уводите под стражей».

45 І , прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! І поцілував Його...

Придя на место, Иуда сразу подошел к Иисусу и сказал. – Рабби! – и поцеловал Его.

46 В они ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його.

Пришедшие с Иудой, схватив Иисуса, взяли Его под стражу.

47 А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.

Один из стоявших рядом вытащил меч, ударил им слугу первосвященника и отсек ему ухо.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене.

– Что Я – разбойник, что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? – спросил их Иисус.

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання.

– Каждый день Я был с вами в храме и учил, и вы не схватили Меня. Но пусть исполнятся Писания.

50 Т оді всі полишили Його й повтікали...

Все ученики оставили Его и убежали.

51 О дин же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його.

За Иисусом пошел лишь один молодой человек, завернувшись в покрывало на голое тело. Когда его схватили,

52 А ле він, покривало покинувши, утік нагий.

он вырвался и убежал голый, оставив покрывало в руках у стражников. На допросе у первосвященника Каиафы (Мат. 26: 57-68; Лк. 22: 54-55, 63-71; Ин. 18: 12-13, 19-24)

53 А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

В доме первосвященника, куда привели Иисуса, собрались все первосвященники, старейшины и учители Закона.

54 П етро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

Петр, держась поодаль, прошел во двор первосвященника и сел со стражниками греться у костра.

55 А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили.

Первовященники и весь Высший Совет искали показания против Иисуса, чтобы приговорить Его к смерти, но они ничего не могли найти.

56 Б о багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень.

Выступало много лжесвидетелей, но их показания не совпадали.

57 Т оді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали:

Нашлось несколько человек, которые встали и ложно заявили:

58 М и чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний.

– Мы слышали, как Он говорил: «Я разрушу этот храм, сотворенный руками людей, и в три дня построю другой, нерукотворный».

59 А ле й так не було їхнє свідчення згідне.

Но и в этом их свидетельства не совпали.

60 Т оді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?

Потом первосвященник, встав посредине, спросил Иисуса: – Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?

61 В ін же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного?

Но Иисус молчал, не отвечая ни слова. Первосвященник опять спросил Его: – Ты ли Христос, Сын Благословенного?

62 А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

– Я, – ответил Иисус, – и вы увидите Сына Человеческого сидящим по правую руку от Всемогущего и идущим на облаках небесных.

63 Р оздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні?

Разорвав на себе одежды, первосвященник сказал: – Какие нам еще нужны свидетели?

64 В и чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен...

Вы сами слышали кощунство! Каково ваше решение? Все признали, что Он виновен и заслуживает смерти.

65 Т оді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй! Служба теж Його била по щоках...

Тогда некоторые начали плевать на Него; Иисусу закрывали лицо, били Его кулаками и говорили: – Пророчествуй! Потом Его стали избивать стражники. Отречение Петра (Мат. 26: 69-75; Лк. 22: 54-62; Ин. 18: 15-18, 25-27)

66 А коли Петро був на подвір'ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика,

Петр же в это время был во дворе. Туда пришла одна из служанок первосвященника

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином!

и, увидев Петра, гревшегося у костра, всмотрелась в него и сказала: – Ты тоже был с Иисусом из Назарета.

68 В ін же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що кажеш... І вийшов назовні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

Но Петр отрицал это. – Я вообще не знаю, о чем ты говоришь, – сказал он и вышел во внешний двор. И тут пропел петух.

69 С лужниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: Цей із них!

Служанка увидела Петра и там и опять стала говорить стоявшим рядом: – Это один из них.

70 І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама.

Петр снова отрицал. Но спустя немного времени стоявшие там люди опять сказали ему: – Точно, ты один из них, ты ведь галилеянин.

71 А він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!

Но Петр начал клясться и божиться: – Я не знаю Человека, о Котором вы говорите.

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене. І кинувся він, та й плакати став...

И тотчас во второй раз пропел петух, и Петр вспомнил слова Иисуса: «Прежде чем два раза пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». И он горько заплакал.