1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Господь сказал Моисею:

2 П освяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно!

– Посвяти Мне каждого первенца, каждого, открывающего чрево среди детей Израиля, от человека до скота. Праздник Пресных хлебов

3 І сказав Мойсей до народу: Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти квашеного.

Моисей сказал народу: – Помните день, когда вы вышли из Египта, из земли рабства, потому что Господь вывел вас оттуда крепкой рукой, и не ешьте дрожжевого хлеба.

4 В и виходите сьогодні, у місяці авіві.

Сегодня, в месяце авив, вы уходите.

5 І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця.

Господь клялся вашим отцам, что отдаст вам землю хананеев, хеттов, аморреев, иевусеев и хивеев, землю, где течет молоко и мед. Когда Он приведет вас туда, соблюдайте в этом месяце такой обычай:

6 С ім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа!

семь дней ешьте хлеб, приготовленный без закваски, а на седьмой день устраивайте праздник Господу.

7 О прісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм!

Семь дней ешьте пресный хлеб. У вас не должно быть ничего, приготовленного на закваске; в ваших землях не должно находиться никакой закваски.

8 І оповіси синові своєму того дня, говорячи: Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту.

В тот день пусть каждый скажет своему сыну: «Я поступаю так в память о том, что Господь сделал для меня, когда я вышел из Египта».

9 І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам'ятку між очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту.

Этот обычай будет вам как знак на руке, как памятка на лбу о том, что Закон Господа должен быть у вас на устах. Ведь Господь вывел вас из Египта могучей рукой.

10 І будеш додержуватися цієї постанови в означенім часі її з року в рік.

Соблюдайте этот обычай в назначенное время из года в год. Правила о первенцах

11 І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі,

– После того, как Господь введет вас в землю хананеев и отдаст ее вам, как Он клялся вам и вашим отцам,

12 т о відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, самці для Господа!

посвящайте Господу всех первенцев. Все первенцы вашего скота мужского пола принадлежат Господу.

13 А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш.

За первородного ослика принесите выкуп – ягненка, а если не выкупите, то сверните ослику шею. За всех своих первенцев отдавайте выкуп.

14 І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства.

В будущем, когда сын спросит у тебя: «Что это значит?», – скажи ему: «Господь могучей рукой вывел нас из Египта, из земли рабства.

15 І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю.

Когда сердцем фараона завладело упрямство, и он не хотел отпускать нас, Господь погубил в Египте всех первенцев мужского пола: и людей, и животных. Вот почему я приношу в жертву Господу всех первенцев мужского пола, а за своих первенцев отдаю выкуп».

16 І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту.

Это будет как знак у тебя на руке, как свидетельство на лбу, что Господь могучей рукой вывел нас из Египта. Бог сопровождает Свой народ

17 І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту.

Когда фараон отпустил народ, Бог не повел их через землю филистимлян, хотя так было ближе. Бог сказал: – Увидев войну, они могут передумать и вернуться в Египет.

18 І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні.

Бог повел народ в обход, пустынной дорогой к Красному морю. Израильтяне ушли из Египта, вооруженные для битвы.

19 А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси.

Моисей взял с собой останки Иосифа, потому что Иосиф в свое время взял с сыновей Израиля клятву, сказав: – Бог непременно придет к вам на помощь. Возьмите тогда отсюда с собой мои останки.

20 І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині.

Оставив Суккот, они расположились лагерем в Етаме, на краю пустыни.

21 А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі.

Днем Господь шел впереди них в облачном столбе, указывая им путь, а ночью – в огненном столбе, чтобы давать им свет, поэтому так они могли передвигаться и днем, и ночью.

22 Н е відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!

Ни облачный столб днем, ни огненный столб ночью ни разу не отошли от народа.