1 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всього роду батьківського дому своєї матері, кажучи:

Авимелех, сын Еруббаала, пришел к братьям своей матери в Шехем и сказал им и всему клану своей матери:

2 Г оворіть голосно до всіх сихемських господарів: Що ліпше для вас: чи панування над вами семидесяти мужів, усіх Єруббаалових синів, чи панування над вами мужа одного? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше.

– Спросите всех жителей Шехема: «Что для вас лучше, чтобы вами правили все семьдесят сыновей Еруббаала или всего лишь один?» Помните, что я – ваша плоть и кровь.

3 І говорили брати його матері про нього голосно до сихемських господарів усі ті слова, і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: Він наш брат.

Когда братья его матери пересказали все это жителям Шехема, они склонились на сторону Авимелеха, потому что говорили: «Он наш брат».

4 І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легковажних людей, і вони пішли за ним.

Они дали ему семьдесят шекелей серебра из храма Баал-Берита, и Авимелех нанял на них праздных и безрассудных людей, которые пошли за ним.

5 А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаалових, сімдесят чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.

Он пришел в дом своего отца в Офре и убил семьдесят своих братьев, сыновей Еруббаала, на одном камне. Но Иотам, самый младший сын Еруббаала, спрятался и спасся.

6 І були зібрані всі сихемські господарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.

Все жители Шехема и Бет-Милло собрались у священного дуба в Шехеме и провозгласили Авимелеха царем.

7 І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхів'ї гори Ґаріззім, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: Почуйте мене, сихемські господарі, і хай почує вас Бог!

Когда об этом рассказали Иотаму, он поднялся на вершину горы Гаризим и закричал им: – Послушайте меня, жители Шехема, чтобы и Бог послушал вас!

8 П ішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами!

Пошли однажды деревья помазать над собою царя. Они сказали маслине: «Царствуй над нами».

9 А оливка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду над деревами?

Но маслина сказала: «Бросить ли мне свое масло – богов и людей им славят! – чтобы править деревьями?»

10 І сказали дерева до фіґи: Іди ти, та й над нами царюй!

Инжиру сказали деревья: «Ты приди, царствуй над нами».

11 І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай, і сторожити піду над деревами?

Но сказал им инжир: «Бросить ли мне свой плод, такой хороший и вкусный, чтобы править деревьями?»

12 І дерева промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!

Сказали деревья лозе виноградной: «Ты приди, царствуй над нами».

13 І промовив до них виноград: Чи я загубив свого сока, що Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами?

Но лоза им сказала: «Бросить ли мне свой сок – богов и людей веселит он! – чтобы править деревьями?»

14 Т оді всі дерева сказали тернині: Іди ти, та й над нами царюй!

Тогда терновнику сказали деревья: «Ты приди, царствуй над нами».

15 А тернина сказала деревам: якщо справді мене на царя над собою помазуєте, підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як ні, то ось вийде огонь із тернини, та кедри ливанські поїсть!

И терновник ответил деревьям: «Если вы и вправду хотите помазать меня над собою царем, приходите, в тени моей покойтесь; но если нет, то пусть выйдет из терновника пламя и пожрет ливанские кедры».

16 А тепер, якщо направду й у невинності зробили ви, що настановили Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,

Итак, честно ли и достойно ли вы поступили, провозгласив Авимелеха царем? По совести ли вы поступили с Еруббаалом и его семьей, так ли обошлись с ним, как он того заслуживает?

17 б о мій батько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпеку, і врятував вас із руки Мідіяна,

Мой отец сражался за вас, рисковал жизнью, чтобы избавить вас от руки Мадиана

18 а ви сьогодні повстали на дім батька мого, та й повбивали синів його, сімдесят люда, на одному камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими господарями, бо він брат ваш,

(но сегодня вы восстали против семьи моего отца, убили семьдесят его сыновей на одном камне и сделали Авимелеха, сына его рабыни, царем над жителями Шехема, потому что он ваш брат).

19 і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!

Если сегодня вы поступили с Еруббаалом и его семьей честно и достойно, то радуйтесь за Авимелеха, и пусть он радуется за вас!

20 А як ні, вийде огонь з Авімелеха, та й поїсть господарів Сихему й Бет-Мілло, і вийде огонь із господарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха.

Но если нет, пусть из Авимелеха выйдет пламя и пожрет вас, жители Шехема и Бет-Милло, и пусть из вас, жители Шехема и Бет-Милло, выйдет пламя и пожрет Авимелеха!

21 І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.

Иотам бежал и поселился в городе Беэре, потому что боялся своего брата Авимелеха.

22 І володів Авімелех над Ізраїлем три роки.

Авимелех был судьей в Израиле три года.

23 І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими господарями, і зрадили сихемські господарі Авімелеха,

Бог послал злой дух между Авимелехом и жителями Шехема, и жители Шехема стали поступать с Авимелехом вероломно.

24 щ об прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.

Это произошло, чтобы жестокость с семьюдесятью сыновьями Еруббаала была наказана, и кровь их легла на их брата Авимелеха и на жителей Шехема, которые помогли ему убить своих братьев.

25 І сихемські господарі поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабували все, що приходило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.

Жители Шехема, из вражды к нему, устраивали засады на горных вершинах, чтобы грабить каждого, проходящего мимо, и об этом было донесено Авимелеху.

26 І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, і довірилися йому сихемські господарі.

В Шехем пришел Гаал, сын Эведа, вместе со своими братьями, и жители Шехема поверили ему.

27 І виходили вони в поле, і збирали виноград свій, і вичавлювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.

Они вышли в поле, собрали виноград, давили его и праздновали. Они пошли в храм своего бога, ели и пили и проклинали Авимелеха.

28 І говорив Ґаал, син Еведів: Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи ж він не син Єруббаалів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому?

Гаал, сын Эведа, сказал: – Кто такой Авимелех и кто такие мы в Шехеме, чтобы подчиняться ему? Разве он не сын Еруббаала, и разве не Зевул его наместник? Служите людям Хамора, отца Шехема! Зачем нам служить Авимелеху?

29 А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє військо, та й вийди!

Если бы только эти люди были у меня под началом! Тогда я избавился бы от Авимелеха. Я бы сказал ему: «Собери свое войско и выходи!»

30 І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, і запалився його гнів.

Когда Зевул, правитель города, услышал слова Гаала, сына Эведа, он очень разгневался.

31 І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: Ось Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто проти тебе.

Он тайно послал вестников к Авимелеху, чтобы сказать ему: – Гаал, сын Эведа, и его братья пришли в Шехем и возмущают город против тебя.

32 А тепер устань уночі ти та той народ, що з тобою, і чатуй на полі.

Итак, приходи ночью со своими воинами и устрой в поле засаду.

33 І буде, встанеш рано вранці, як сходитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, він та народ той, що з ним, вийдуть до тебе, а ти зробиш йому, як знайде потрібним рука твоя.

А утром, на рассвете, напади на город. Когда Гаал и его воины выйдут против тебя, делай с ними все, что можешь.

34 І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.

Авимелех вместе со всеми своими воинами отправился в путь, и они залегли в засаду у Шехема четырьмя отрядами.

35 І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході міської брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із засідки.

А Гаал, сын Эведа, вышел и стоял у входа в городские ворота как раз тогда, когда Авимелех и его воины выходили из засады.

36 А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: Ось народ сходить із верхів гір. І сказав до нього Зевул: Ти бачиш гірську тінь, немов людей!

Увидев их, Гаал сказал Зевулу: – Гляди, с горных вершин спускаются люди! Зевул ответил: – Тени от гор кажутся тебе людьми.

37 А Ґаал далі говорив та казав: Ось народ сходить з верхів'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму.

Но Гаал вновь сказал: – Гляди, с возвышенности спускаются люди, и один отряд идет со стороны дуба Колдунов.

38 І сказав до нього Зевул: Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми будем служити йому? А оце той народ, що ти погорджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!

Зевул сказал ему: – Где твоя похвальба, ты, говоривший: «Кто такой Авимелех, чтобы нам ему подчиняться?» Разве не этих людей ты высмеивал? Выходи же теперь и сразись с ними!

39 І вийшов Ґаал перед сихемськими господарями, та й воював з Авімелехом.

Гаал пошел во главе жителей Шехема и сразился с Авимелехом.

40 І Авімелех погнав його, і він побіг перед ним. І нападало багато трупів аж до входу до брами.

Авимелех погнался за ним, и он побежал от него. Многие пали ранеными у самого входа в ворота.

41 І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.

Авимелех расположился в Аруме, а Зевул выгнал Гаала и его братьев из Шехема.

42 І сталося другого дня, і вийшов народ на поле, а Авімелеху донесли про це.

На следующий день жители Шехема вышли в поле, и об этом донесли Авимелеху.

43 І взяв він людей, і поділив їх на три відділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ виходить із міста, і встав він на них, та й побив їх.

Он взял своих воинов, разделил их на три отряда и устроил в поле засаду. Увидев людей, которые выходили из города, он поднялся и напал на них.

44 А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході міської брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.

Авимелех и отряды, которые были с ним, поспешили занять место у входа в городские ворота, а два отряда ринулись на тех, кто был в поле, и стали убивать их.

45 І Авімелех воював із містом цілий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.

Весь день Авимелех воевал с городом, пока не взял его и не перебил его жителей. После этого он сровнял город с землей и засыпал это место солью.

46 І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.

Услышав об этом, все жители Шехемской башни вошли в убежище храма Эл-Берита.

47 І було донесено Авімелехові, що зібралися всі господарі сихемської башти.

Когда Авимелеху донесли, что они собрались там,

48 І вийшов Авімелех на гору Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настинав галуззя з дерева, і позносив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: Що ви бачили, що зробив я, поспішно зробіть, як я.

он вместе со всеми своими воинами поднялся на гору Цалмон. Он взял топор, срубил несколько веток и положил их на плечи. Затем он приказал воинам, которые были с ним: – Быстро делайте то же, что и я.

49 І настинав також увесь народ кожен галуззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської вежі, близько тисячі чоловіків та жінок.

И все его воины нарубили веток и пошли за Авимелехом. Они сложили их у убежища и подожгли его над теми, кто в нем был. И все, кто был в шехемской башне, около тысячи мужчин и женщин, погибли.

50 І пішов Авімелех до Тевецу, і таборував при Тевеці, та й здобув його.

Затем Авимелех пошел к Тевецу, осадил его и захватил.

51 А в середині міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.

Но в городе была крепкая башня, и туда бежали все мужчины и женщины – все жители города. Они заперлись изнутри и поднялись на крышу башни.

52 І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.

Авимелех пришел к башне и напал на нее, но когда он приблизился ко входу, чтобы поджечь ее,

53 Т оді одна жінка кинула горішнього каменя від жорен на Авімелехову голову, та й розторощила йому черепа.

одна женщина сбросила ему на голову обломок жернова и проломила ему череп.

54 І він зараз кликнув до юнака, свого зброєноші, та й сказав йому: Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила! І його юнак проколов його, і він помер.

Он тотчас же подозвал своего оруженосца и сказал ему: – Вытащи меч и убей меня, чтобы не говорили обо мне: «Его убила женщина». Слуга пронзил его, и он умер.

55 І побачили ізраїльтяни, що Авімелех помер, та й порозходилися кожен на своє місце.

Увидев, что Авимелех умер, израильтяне разошлись по домам.

56 І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдесят братів своїх.

Так Бог воздал за зло, которое Авимелех сделал своему отцу, убив семьдесят своих братьев.

57 А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню голову, і прийшло на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.

Еще Бог воздал за все их зло жителям Шехема. Их постигло проклятие Иотама, сына Еруббаала.