1 І наблизилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

Когда приблизился смертный час Давида, он дал своему сыну Соломону наставление.

2 О сь я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцний та станеш мужем.

– Я ухожу путем всей земли, – сказал он. – Будь тверд, будь мужествен

3 І будеш ти стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, заповіді Його, та устави Його й свідчення Його, як писано в Мойсеєвім Законі, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся,

и исполняй то, чего требует Господь, твой Бог. Следуй Его путями и исполняй Его установления и повеления, Его законы и правила, как написано в Законе Моисея, чтобы тебе преуспеть во всем, что бы ты ни делал и куда бы ни шел,

4 щ об виповнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевім!

и чтобы Господь исполнил Свое слово, которое Он сказал обо мне: «Если твои потомки будут следовать путям Господа и будут ходить передо Мной в истине от всего сердца и от всей души, ты никогда не лишишься преемника на престоле Израиля».

5 А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн, що зробив він двом провідникам Ізраїлевих військ, Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і поплямив воєнною кров'ю свого пояса, що на стегнах його, та сандалі свої, що на ногах його.

Далее, ты сам знаешь о том, что сделал мне Иоав, сын Саруи, что сделал он с двумя военачальниками Израиля − Авнером, сыном Нира, и Амасой, сыном Иефера. Он убил их, мстя во время мира за кровь, что была пролита на войне, и запятнал кровью войны пояс на бедрах и сандалии на ногах.

6 І ти зробиш за своєю мудрістю, і не даси знизитися сивині його мирно до шеолу.

Действуй по своей мудрости, но не дай его седой голове сойти в мир мертвых с миром.

7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до мене, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

Сыновьям Верзеллия из Галаада яви милость, и пусть они будут в числе тех, кто ест за твоим столом. Они пришли ко мне, когда я бежал от твоего брата Авессалома.

8 А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокляв був мене гострим прокляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йордану стрінути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

Еще у тебя есть Шимей, сын Геры, вениамитянин из Бахурима. Он осыпал меня страшными проклятиями в день, когда я шел в Маханаим. Когда он вышел встречать меня к Иордану, я поклялся ему Господом: «Я не предам тебя мечу».

9 А тепер не прощай йому, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що зробити йому, і ти сивину його зведеш у крові до шеолу.

Но теперь не считай его невиновным. Ты мудрый человек, ты поймешь, что с ним сделать. Сведи его седую голову в мир мертвых в крови. Смерть Давида (1 Пар. 29: 26-28)

10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовім Місті.

Давид упокоился со своими предками и был похоронен в Городе Давида.

11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

Он правил Израилем сорок лет – семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царювання було дуже міцне.

На престоле своего отца Давида сел Соломон, и царство его упрочилось. Казнь Адонии

13 І прийшов Адонія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: Чи прихід твій з миром? І він відказав: З миром.

Адония, сын Аггифы, пришел к матери Соломона Вирсавии. Вирсавия спросила его: – С миром ли ты пришел? – С миром, – ответил он.

14 І сказав: Справа в мене до тебе. А вона відказала: Говори!

Затем он спросил: – Могу ли я с тобой поговорить? – Говори, – ответила она.

15 І він сказав: Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і досталось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

– Ты знаешь, – сказал он, – что царство было моим, и на меня смотрел весь Израиль как на будущего царя. Но все изменилось, и царство перешло к моему брату – ведь оно было суждено ему от Господа.

16 А тепер одне бажання жадаю я від тебе: Не відмовляй мені! А вона сказала йому: Говори!

И вот, я прошу тебя об одном. Не откажи мне. – Говори, – сказала она.

17 І він сказав: Скажи цареві Соломонові, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку.

Он сказал: – Прошу тебя, поговори с царем Соломоном – тебе он не откажет, – чтобы он отдал мне в жены шунамитянку Авишаг.

18 І сказала Вірсавія: Добре, я скажу про тебе цареві.

– Хорошо, – ответила Вирсавия. – Я поговорю о тебе с царем.

19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по правиці його.

Когда Вирсавия пришла к царю Соломону поговорить с ним об Адонии, царь встал, чтобы встретить ее, поклонился ей и сел на свой престол. Он велел принести престол для царской матери, и она села по правую руку от него.

20 І сказала вона: Одне мале жадання бажаю я від тебе, не відмов мені. І сказав їй цар: Жадай, мати моя, бо я не відмовлю тобі.

– У меня к тебе маленькая просьба, – сказала она. – Не откажи мне. Царь ответил: – Проси, моя мать; я не откажу тебе.

21 І сказала вона: Нехай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку.

И она сказала: – Пусть шунамитянку Авишаг отдадут в жены твоему брату Адонии.

22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: І нащо ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина!...

Царь Соломон ответил матери: – Зачем ты просишь для Адонии шунамитянку Авишаг? Проси уж для него и царство – он ведь мой старший брат – да, для него, для священника Авиатара и для Иоава, сына Саруи!

23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

И царь Соломон поклялся Господом: – Пусть Бог сурово накажет меня, если Адония не заплатит за эту просьбу жизнью!

24 А тепер, як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, сьогодні буде вбитий Адонія!

Верно, как и то, что жив Господь, Который утвердил меня и посадил меня на престоле моего отца Давида и укрепил мой дом, как и обещал, Адония сегодня же будет предан смерти!

25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, і він уразив його, і той помер...

Царь Соломон отдал приказ Ванею, сыну Иодая, и тот сразил Адонию, и он умер. Наказание Авиатара и смерть Иоава

26 А священикові Евіятарові цар сказав: Іди до Анатоту на поля свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько.

А священнику Авиатару царь сказал: – Ступай в Анатот, к своим полям. Ты заслуживаешь казни, но сегодня я не предам тебя смерти, потому что ты носил ковчег Владыки Господа перед моим отцом Давидом и делил все тяготы жизни с моим отцом.

27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб виповнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло на дім Іліїв.

И Соломон отстранил Авиатара от Господнего священства, исполняя этим слово, которое Господь сказал в Шило о доме Илии.

28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопився за роги жертівника...

Когда новости дошли до Иоава, а Иоав поддержал Адонию, хотя и не поддержал Авессалома,– он вбежал в Господень шатер и схватился за рога жертвенника.

29 І донесено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: Іди, урази його!

Царю Соломону доложили, что Иоав убежал в Господень шатер и находится у жертвенника. Тогда Соломон приказал Ванею, сыну Иодая: – Иди, срази его!

30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: Так сказав цар: Вийди! А той відказав: Ні, я тут помру! І передав Беная цареві це слово, говорячи: Так сказав Йоав, і так відповів мені.

Ванея вошел в Господень шатер и сказал Иоаву: – Так говорит царь: «Выходи!» Но тот ответил: – Нет, я умру здесь. Ванея доложил царю: – Вот так ответил мне Иоав.

31 І сказав йому цар: Зроби, як я говорив, і врази його. І поховаєш його, і здіймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

Тогда царь приказал Ванею: – Сделай, как он говорит. Срази его и похорони, и тем очисть меня и дом моего отца от вины за невинную кровь, что пролил Иоав.

32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він уразив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мечем, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника Юдиного війська.

Господь воздаст ему за кровь, которую он пролил, потому что он без ведома моего отца Давида напал на двух человек и убил их мечом. Оба они – Авнер, сын Нира, военачальник Израиля, и Амаса, сын Иефера, военачальник Иуды – были праведнее и лучше его.

33 І нехай звернеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки.

Пусть вина за их кровь падет на голову Иоава и его потомков навеки. Но на Давиде и его семя, его доме и престоле пусть вечно будет Господень мир.

34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вразив його, та й убив його. І був він похований у своїм домі в пустині.

Ванея, сын Иодая, пошел, сразил Иоава и убил его, и его похоронили на его участке в пустыне.

35 А цар, замість нього, настановив над військом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

Царь поставил Ванею, сына Иодая, над войском вместо Иоава и заменил Авиатара священником Цадоком. Смерть Шимея

36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не вийдеш звідти ані сюди, ані туди.

После этого царь послал за Шимеем и сказал ему: – Построй себе дом в Иерусалиме и живи там, а больше никуда не ходи.

37 І буде того дня, як ти вийдеш і перейдеш поток Кедрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!

Знай, в тот день, когда ты уйдешь и пересечешь долину Кедрон, ты умрешь, и сам будешь виновен в своей гибели.

38 І сказав Шім'ї до царя: Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій. І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

Шимей ответил царю: – Хорошо ты говоришь. Твой слуга сделает так, как сказал господин мой царь. И Шимей оставался в Иерусалиме долгое время.

39 І сталося в кінці трьох років, і втекли двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І донесли Шім'ї, говорячи: Ось раби твої в Ґаті!

Но три года спустя двое из рабов Шимея убежали к царю Гата Ахишу, сыну Маахи, и Шимею донесли: – Твои рабы в Гате.

40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

Тогда он оседлал осла и отправился к Ахишу в Гат искать рабов. Так Шимей ушел и привел рабов из Гата.

41 А Соломонові донесено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

Когда Соломону доложили, что Шимей уходил из Иерусалима в Гат и вернулся,

42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти вийдеш і підеш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

царь призвал Шимея и сказал ему: – Разве я не взял с тебя клятву Господом и не предупредил тебя: «Знай, в тот день, когда ты пойдешь, куда бы то ни было, ты умрешь?». Ты тогда сказал мне: «Хорошо ты говоришь. Я буду послушен».

43 І чому ти не додержувався Господньої присяги та наказа, що я наказав був тобі?

Почему же ты не сдержал клятву Господу и не послушался моего повеления?

44 І сказав цар до Шім'ї: Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

Еще царь сказал Шимею: – В сердце своем ты хранишь память обо всем том зле, которое ты сделал моему отцу Давиду. Теперь Господь воздаст тебе за твое злодеяние.

45 А цар Соломон благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки.

А царь Соломон будет благословен, и престол Давида останется непоколебимым перед Господом вовеки.

46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вразив його, і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

Царь отдал приказ Ванею, сыну Иодая, и тот вышел и сразил Шимея, и убил его. Так царство надежно упрочилось во власти Соломона.