1 І сталося, у четвертому році царя Дарія було Господнє слово до Захарія четвертого дня дев'ятого місяця, кіслева.
На четвертом году правления царя Дария, в четвертый день девятого месяца, месяца кислева, было слово Господне к Захарии.
2 І послав Бет-Ел Сар'ецера й Реґем-Мелеха та людей його, щоб Господа вблагати,
Народ Вефиля послал Сарецера и Регем-Мелеха вместе с их людьми искать у Господа расположения
3 щ об сказати священикам, які в домі Господа Саваота, та пророкам, говорячи: Чи я маю плакати п'ятого місяця та постити, як я робив це багато років?
и спросить у священников дома Господа Сил и у пророков: «Скорбеть ли мне и поститься в пятом месяце, как я делаю это уже много лет?».
4 І було слово Господа Саваота таке:
И было ко мне слово Господне:
5 Г овори до всього народу землі й до священиків, кажучи: Якщо ви постили та лементували п'ятого й сьомого місяця, і то сімдесят років чи то ви постили для Мене?
– Спроси у всего народа страны и у священников: «Когда вы постились и скорбели последние семьдесят лет в пятом и седьмом месяце, то для Меня ли вы постились?
6 А коли ви їсте та коли ви п'єте, чи ж то не собі ви їсте й не собі ви п'єте?
А когда вы ели и пили, то не для самих ли себя вы пировали?
7 Ч и ж це не ті слова, які Господь виголошував через давніх пророків, коли Єрусалим був населений та спокійний, і його міста навколо нього, і південь, і рівнина були населені?
Не те ли это слова, которыми Господь взывал через прежних пророков, когда Иерусалим с окрестными городами был населен и покоился в мире, и Негев с западными предгорьями был обитаем?».
8 І було до Захарія слово Господнє таке:
И было к Захарии слово Господне:
9 Т ак говорить Господь Саваот, промовляючи: Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість.
– Так говорит Господь Cил: «Судите справедливо; будьте милостивы и сострадательны друг к другу.
10 А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть, і не думайте зла один одному в серці своєму!
Не притесняйте вдову и сироту, чужеземца и бедняка. Не замышляйте зло друг против друга».
11 Т а вони не хотіли слухати, і відвернули своє рамено від Мене, а вуха свої вчинили тяжкими, щоб не слухати,
Но они отказались внимать; они упрямо повернулись спиной и заткнули уши, чтобы не слышать.
12 і серце своє зробили кременем, щоб не слухати Закону, та тих слів, що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків. І був великий гнів від Господа Саваота.
Они сделали свои сердца твердыми, как кремень, чтобы не слушать Закона и слов, которые Господь Cил посылал Своим Духом через прежних пророков. И поэтому Господь Cил сильно разгневался.
13 І сталося, як Я кликав, то вони не слухалися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати, каже Господь Саваот.
«Когда Я звал их, они не слушали; поэтому, когда они будут звать, Я тоже не стану слушать, – говорит Господь Cил. –
14 І розвіяв Я їх по всіх народах, які не знали їх, а Край був спустошений по них, так що не було такого, хто б переходив чи вертався, і вони зробили улюблений Край спустошенням.
Я ураганом развеял их среди народов, которых они не знали. Страна после них осталась в таком запустении, что через нее перестали ездить. Так они привели прекрасную землю в запустение».