1 О вечки пошліть власникові землі, із Сели на пустиню, на гору Сіонської дочки.

– Посылайте ягнят в дань правителю страны, из Селы через пустыню на гору дочери Сиона. –

2 І станеться, мов те сполошене птаство, з кубла повигонене, будуть дочки Моавські при бродах Арнону:

Как бьющая крыльями птица, выброшенная из гнезда – женщины-моавитянки у бродов Арнона.

3 П одай раду, зроби присуд, учини нічну тінь свою повного полудня, сховай вигнаних, біженця не видавай...

– Дай нам совет, прими решение. Сделай в полдень тень свою ночи подобной. Спрячь изгнанников, не выдавай скитальцев.

4 Н ехай мешкають в тебе вигнанці Моаву, стань їм захистом перед грабіжником, бо не стало насильника, скінчився грабунок, загинув топтач із землі...

Дай моавским изгнанникам остаться у тебя; стань им убежищем от губителя. Когда притеснителю придет конец, прекратится опустошение и в стране сгинут расхитители.

5 І буде утверджений милістю трон, і сяде на ньому у правді в наметі Давида суддя, що дбатиме за правосуддя та буде в справедливості вправний.

Тогда верностью утвердится престол в шатре Давида, и воссядет на него в истине правитель, ищущий справедливость, спешащий творить праведность.

6 М и чули про гордість Моава, що гордий він дуже, про сваволю його й його гордість, про лютість його, про неслушні його нісенітниці...

Слышали мы о гордости Моава, о его непомерной гордости и тщеславии, о гордости его и о наглости, – но пуста его похвальба.

7 Б уде тому голосити Моав над Моавом, увесь голосити він буде! За паляницями з грон Кір-Харесету плакати будуть насправді побиті,

Поэтому плачут моавитяне, все вместе оплакивают Моав. Плачьте, сраженные горем, вспоминая прекрасные лепешки с изюмом из Кир-Харесета.

8 б о посохли хешбонські поля, і виноградник Сівми; володарі народів понищили грозна добірні, які до Язеру сягали й зникали в пустині; галузки ж його розтягалися, і море вони перейшли.

Поля Хешбона засохли и виноградные лозы Сивмы. Вожди народов растоптали лучшие лозы, что тянулись некогда до Иазера, простирались к пустыне. Побеги их расширялись и достигали моря.

9 Т ому то язерським плачем буду плакати за виноградину Сівми. Сльозою своєю тебе орошу, о Хешбоне й Ел'але, бо крик бою напав на твій збір та на жниво твоє.

И я плачу, как плачет Иазер, о лозах Сивмы. О, Хешбон и Елеала, орошу вас слезами! Над твоими созревшими плодами, над твоим поспевшим зерном стихли радости крики.

10 І буде забрана радість та втіха із саду, а по виноградниках пісні не буде й не здійметься окрик. Вина по чавилах не буде топтати чавильник, окрик радости Я припинив!

Веселье и радость ушли из садов, никто не поет, не шумит в виноградниках и в давильнях не топчет вино, и радости шумной положен конец.

11 Т ому то в жалобі звучать про Моав мої нутрощі, мов би та арфа, а нутро моє про Кір-Херес.

Плачет сердце мое о Моаве, как арфа, и душа – о Кир-Харесете.

12 І буде, як виявиться, що змучивсь на взгір'ї Моав, і ввійде молитись у святиню свою, та він не осягне нічого.

Если Моав явится и станет изводить себя в капище, если он придет на возвышенности в свое святилище молиться – прока не будет.

13 О це слово, яке говорив був віддавна Господь про Моава.

Таково слово, которое Господь сказал о Моаве в прошлом.

14 А тепер Господь каже, говорячи: За три роки, однакові з літами наймита, буде зневажена слава Моава з усім велелюддям його, а позосталість мала та дрібна, невелика!

Но теперь Господь говорит: – Точно через три года, как если бы батрак считал свой срок работы, слава Моава и все множество его народа погибнут, а уцелевшие будут малочисленны и слабы.