1 І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

Все встали и повели Иисуса к Пилату.

2 І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.

Там они начали обвинять Его: – Мы установили, что Этот Человек совращает наш народ. Он запрещает платить дань кесарю и называет Себя Христом, Царем.

3 І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...

Пилат спросил Иисуса: – Ты Царь иудеев? – Ты сам так говоришь, – ответил Иисус.

4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.

Тогда Пилат сказал первосвященникам и толпе: – У меня нет никаких оснований осудить Этого Человека.

5 А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.

Но они настаивали: – Он Своим учением возмущает народ по всей Иудее, начал в Галилее, а теперь пришел сюда. Иисус на допросе у Ирода

6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?

– Этот Человек – галилеянин? – спросил, услышав это, Пилат.

7 І , дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.

И узнав, что Иисус был из области, подвластной Ироду, который тоже был в это время в Иерусалиме, он послал Иисуса к нему.

8 К оли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

Ирод, увидев Иисуса, очень обрадовался, потому что уже давно хотел Его увидеть. Он много слышал об Иисусе и надеялся, что Тот совершит для него какое-нибудь чудо.

9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

Он задавал Ему много вопросов, но Иисус ничего не отвечал.

10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.

Стоявшие там первосвященники и учители Закона усиленно обвиняли Иисуса.

11 Т оді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.

Ирод же и его солдаты, посмеявшись и поиздевавшись над Иисусом, надели на Него красивую мантию и отослали обратно к Пилату.

12 І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

В этот день Ирод и Пилат стали друзьями, а прежде они враждовали. Пилат выносит приговор (Мат. 27: 15-26; Мк. 15: 6-15; Ин. 18: 39-19: 16)

13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,

Пилат, созвав первосвященников, начальников и народ,

14 і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.

сказал им: – Вы привели ко мне Этого Человека и сказали, что Он подстрекает народ. Допросив Его в вашем присутствии, я не нахожу Его виновным в том, в чем вы Его обвиняете.

15 Т акож Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.

Ирод тоже не нашел в Нем никакой вины и отослал Его обратно к нам. Как видите, Он не сделал ничего, достойного смерти.

16 О тже я покараю Його й відпущу.

Поэтому я прикажу бичевать Его, а затем отпущу, –

17 Б о повинен був їм відпустити одного на свято.

потому что на праздник он должен был отпустить одного из заключенных.

18 А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

Тогда все в один голос закричали: – Смерть Ему! Отпусти нам Варавву!

19 А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

(Варавва был заключен в темницу за поднятый в городе мятеж и за убийство.)

20 І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

Пилат же хотел отпустить Иисуса и еще раз спросил их.

21 Т а кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

Но они продолжали кричать: – Распни, распни Его!

22 В ін же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

Пилат в третий раз спросил: – За что? Какое зло сделал Он? Я не нашел за Ним никакой вины, за которую Он мог бы быть приговорен к смерти. Я прикажу бичевать Его, а затем отпущу!

23 А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

Но они продолжали громко кричать и настаивать, чтобы Иисус был распят. В конце концов криками они добились своего.

24 І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

Пилат согласился выполнить их требование.

25 в ідпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

Он освободил, как они и просили, того, кто находился в тюрьме за бунт и за убийство, а Иисуса отдал на их волю. Иисуса ведут на распятие (Мат. 27: 32; Мк. 15: 21; Ин. 19: 17)

26 І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

Когда Иисуса повели на распятие, конвоиры схватили некоего Симона из Кирены, шедшего с поля, взвалили на него крест и заставили нести его за Иисусом.

27 А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

Среди множества людей, шедших за Иисусом, были и женщины, которые били себя в грудь и рыдали о Нем.

28 А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

Иисус повернулся к ним и сказал: – Дочери Иерусалима, не плачьте обо Мне, плачьте лучше о себе и о своих детях.

29 Б о ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

Наступает такое время, когда будут говорить: «Блаженны бесплодные, нерожавшие и не кормившие грудью!».

30 Т оді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

Тогда «люди скажут горам: "Падите на нас!" и холмам: "Покройте нас!"».

31 Б о коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

Ведь если с молодым и зеленым деревом делают такое, то что же будет с сухим? Иисуса пригвождают ко кресту (Мат. 27: 35-44; Мк. 15: 24-32; Ин. 19: 18-24)

32 І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

С Иисусом вели на казнь и двух преступников.

33 А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

Когда они пришли на место, называемое Лобным, там распяли и Его, и преступников, одного по правую, а другого по левую сторону от Него.

34 І сус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

Иисус говорил: – Отец, прости им, ведь они не знают, что делают. Солдаты разделили между собой одежду Иисуса, бросив жребий.

35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

Народ стоял и смотрел. Начальники же смеялись над Ним: – Спасал других! Пусть теперь спасет Самого Себя, если Он Божий Избранник – Христос!

36 І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

Солдаты тоже насмехались над Ним. Они давали Иисусу кислое вино

37 і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

и говорили: – Спаси Себя, если Ты Царь иудеев!

38 Б ув же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

А над Иисусом на кресте была надпись: «ЭТО ЦАРЬ ИУДЕЕВ».

39 А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

Один из распятых преступников оскорблял Его, говоря: – Разве Ты не Христос? Спаси Себя и нас!

40 О бізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

Другой же унимал его и говорил: – Побойся Бога! Ведь ты приговорен к тому же.

41 А ле ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

Мы наказаны справедливо и получили по заслугам, а Этот Человек не сделал ничего плохого.

42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

И он сказал: – Иисус, вспомни меня, когда придешь в Свое Царство!

43 І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

– Говорю тебе истину: сегодня ты будешь со Мной в раю, – ответил ему Иисус. Смерть Иисуса на кресте (Мат. 27: 45-56; Мк. 15: 33-41; Ин. 19: 28-30)

44 Н аближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...

Было около шестого часа дня, и по всей земле стало темно, и это продолжалось до часа девятого.

45 І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...

Солнце померкло, и завеса в храме разорвалась на две части.

46 І , скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...

Иисус громко крикнул: – Отец, в Твои руки Я отдаю Мой дух! Сказав это, Он испустил дух.

47 К оли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

Когда сотник все это увидел, он прославил Бога и сказал: – Этот Человек действительно был праведником!

48 І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...

И все люди, собравшиеся посмотреть на казнь, увидев, что произошло, возвращались по домам, ударяя себя в грудь.

49 У сі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

Но все, кто знал Иисуса, включая и женщин, которые шли за Ним из Галилеи, стояли в отдалении, наблюдая за происходящим. Погребение Иисуса (Мат. 27: 57-61; Мк. 15: 42-47; Ин. 19: 38-42)

50 І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,

Там был добрый и праведный человек, которого звали Иосиф. Будучи членом Совета,

51 н е пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,

он, однако, не был согласен с решением и делом иудейских вождей. Иосиф был уроженцем города Аримафеи в Иудее и ожидал Божьего Царства.

52 ц ей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

Этот человек пошел к Пилату и попросил тело Иисуса.

53 І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.

Он снял тело, обернул его в льняное полотно и положил в высеченную в скале могильную пещеру, где еще никого до этого не хоронили.

54 Д ень той був Приготування, і наставала субота.

Это была пятница – день приготовления к субботе, которая уже наступала.

55 А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.

За Иосифом пошли женщины, пришедшие с Иисусом из Галилеи, они видели гробницу и то, как тело Иисуса было положено в нее.

56 П овернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

Вернувшись, они приготовили душистые мази и масла. Субботу они провели в покое, согласно заповеди.