1 І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...

И вновь посмотрел я и увидел все те угнетения, которые делаются под солнцем: я видел слезы угнетенных, но у них нет утешителя, сила на стороне их угнетателей, а у них нет утешителя.

2 І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...

И посчитал я, что те, кто уже умер, счастливее тех, кто еще жив.

3 А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

Но лучше их обоих тому, кто еще не был рожден, кто еще не видел зла, которое творится под солнцем.

4 І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...

И увидел я, что весь труд и все достижения происходят от зависти людей друг к другу. И это тоже суета, это – погоня за ветром.

5 Н ерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,

Глупый сидит сложа руки – и слабеет от голода.

6 к раща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

Лучше одна горсть с покоем, чем две горсти с трудом и погоней за ветром. Одиночество

7 І знову я бачив марноту під сонцем:

И снова увидел я нечто суетное под солнцем:

8 Б уває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

вот одинокий человек, и никого нет рядом с ним; нет у него ни сына, ни брата. Трудам его нет конца, но глаза его не насыщаются богатством. «Для кого же я тружусь, – думает он, – и почему я лишаю себя удовольствий?» Это тоже суета – несчастное дело!

9 К раще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,

Двоим лучше, чем одному, потому что получат хорошую награду за их труд.

10 і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...

Если один упадет, то его друг поможет ему встать. Но горе тому, кто упадет, и не будет никого, кто помог бы ему подняться!

11 Т акож коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?

И если двое лягут вместе, им будет тепло. Но как согреться одному?

12 А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

Хотя одного и можно одолеть, двое смогут защититься. Веревка, свитая из трех нитей, не скоро порвется. Возвышение – суетно

13 Л іпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,

Лучше бедный, но мудрый юноша, чем старый, но глупый царь, который уже не прислушивается к советам.

14 б о виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!

Юноша вышел из темницы, чтобы стать царем, хотя он и родился бедным в своем царстве.

15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.

Я увидел, что все, кто жил и ходил под солнцем, последовали за юношей – преемником царя.

16 Н емає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...

Не было числа народу, что был на его стороне. Но тем, кто родился позже, не был угоден преемник. Это тоже суета, это – погоня за ветром.