1 І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

Они переправились на другую сторону моря, к земле герасинцев.

2 І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

Как только Иисус вышел из лодки, навстречу Ему из могильных пещер выскочил человек, одержимый нечистым духом.

3 В ін мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

Человек этот жил в могильных пещерах, и никто не мог связать его даже цепями:

4 б о часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

его уже много раз сковывали по рукам и ногам, но он каждый раз разрывал цепи и разбивал кандалы на ногах. Никто не мог усмирить его.

5 І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

Днем и ночью он бродил среди могил и по горам и с диким криком бил себя камнями.

6 А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

Увидев Иисуса издалека, он подбежал к Нему, поклонился

7 і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

и закричал изо всех сил: – Что Ты от меня хочешь, Иисус, Сын Всевышнего Бога? Заклинаю Тебя Богом, не мучь меня, –

8 Б о сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

потому что Иисус говорил ему: «Выйди, нечистый дух, из этого человека».

9 І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

Иисус спросил: – Как тебя зовут? – Меня зовут Легион, – ответил он, – потому что нас много.

10 І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

И он настойчиво умолял Иисуса не выгонять их из тех мест.

11 П асся ж там на горі гурт великий свиней.

А там у горы в это время паслось большое стадо свиней,

12 І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

и нечистые духи попросили Иисуса: – Позволь нам войти в этих свиней.

13 І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

Иисус позволил, и нечистые духи, выйдя из человека, вошли в свиней. Все стадо, около двух тысяч голов, тут же ринулось с обрыва в озеро и утонуло в нем.

14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

А свинопасы побежали и рассказали о случившемся в городе и в окрестностях. Сбежался народ посмотреть, что произошло.

15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

Подойдя к Иисусу, они увидели, что бывший одержимый, в котором был легион демонов, сидит одетый и в здравом уме, и они испугались.

16 С амовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

Очевидцы же рассказали им, как все произошло с одержимым и со свиньями.

17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

Тогда местные жители стали просить Иисуса покинуть их края.

18 А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

Когда Иисус садился в лодку, то человек, который был одержим демонами, стал просить, чтобы Он взял его с Собой,

19 І сус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

но Иисус отказался. – Ступай домой к своим родным, – сказал Он ему, – и расскажи им, что сделал для тебя Господь, и какую милость Он к тебе проявил.

20 І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

Тот пошел и стал рассказывать в Десятиградии о том, что сделал для него Иисус. Его рассказ приводил всех в изумление. Господство Иисуса над болезнью и смертью (Мат. 9: 18-26; Лк. 8: 41-56)

21 І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

Когда Иисус переправился в лодке обратно на другую сторону озера, вокруг Него на берегу собралась большая толпа.

22 І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

Тут пришел Иаир, один из начальников синагоги. Он, увидев Иисуса, пал к Его ногам

23 і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

и стал умолять: – Моя маленькая дочь умирает, приди и возложи на нее руки, чтобы она исцелилась и осталась жива.

24 І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

Иисус пошел с ним, а за Иисусом следовала большая толпа и теснила Его со всех сторон.

25 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

Там была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением.

26 щ о чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

Она натерпелась от многих врачей, истратила на лечение все, что у нее было, но не получила никакой помощи; напротив, ей становилось все хуже.

27 я к зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

Она слышала об Иисусе, и поэтому она подошла сзади к Нему сквозь толпу и прикоснулась к Его одежде.

28 Б о вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

«Если я хоть к одежде Его прикоснусь, то выздоровею», – говорила она.

29 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

Ее кровотечение сразу же остановилось, и она почувствовала, что исцелена.

30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

А Иисус мгновенно почувствовал, что из Него вышла сила. Он обернулся в толпе и спросил: – Кто прикоснулся к Моей одежде?

31 І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

Ученики ответили Ему: – Ты же видишь, что толпа теснит Тебя со всех сторон. Что же Ты спрашиваешь, кто к Тебе прикоснулся?

32 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

Но Иисус обводил толпу взглядом, чтобы увидеть ту, которая это сделала.

33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

Женщина, дрожа от страха и зная, что с ней произошло, подошла, упала к Его ногам и рассказала всю правду.

34 А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

Иисус сказал ей: – Дочь Моя, твоя вера спасла тебя! Ступай с миром и будь здорова от своего недуга.

35 Я к Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

Пока Иисус еще говорил, пришли люди из дома начальника синагоги и передали: – Твоя дочь умерла, зачем еще беспокоить Учителя?

36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

Но Иисус, не обращая внимания на их слова, сказал начальнику синагоги: – Не бойся, только верь!

37 І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

Он не позволил идти с Ним никому, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова.

38 І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

Когда они подошли к дому начальника, Он увидел смятение. Люди плакали и причитали.

39 А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

Иисус вошел в дом и спросил их: – Почему вы так скорбите и плачете? Девочка не умерла, она спит.

40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

Над Ним начали смеяться. Но Иисус велел всем выйти, а Сам с отцом и матерью девочки и своими спутниками вошел в комнату, где она лежала.

41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

Взяв ее за руку, Иисус сказал: – Талита, кум! (Что значит: «Девочка, говорю тебе: встань!»)

42 І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

Девочка сразу встала и начала ходить (ей было лет двенадцать). Все были сильно удивлены.

43 А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

Но Иисус строго наказал им, чтобы никто не узнал о случившемся, а девочку велел покормить.