1 І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи:

В тот день Девора и Варак, сын Авиноама, спели такую песнь:

2 Щ о в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа!

«Вожди повели Израиль, народ пошел добровольно – славьте Господа!

3 П очуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля!

Слушайте, цари! Внимайте, правители! Господу буду петь, буду играть пред Господом, Богом Израиля.

4 Г осподи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою.

Когда вышел Ты, Господи, из Сеира, когда выступил Ты из земли Эдома, – дрожала земля, и с неба лило, облака изливали воду.

5 П еред Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.

Горы дрожали пред Господом, перед Тем, Кто с Синая, пред Господом, Богом Израиля.

6 З а днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами.

В дни Шамгара, сына Анафа, в дни Иаили пути опустели, и ходившие прежде дорогой прямой пускались в обход.

7 Н е стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.

Обезлюдели в Израиле села, обезлюдели, пока не явилась, не восстала я, Девора, мать в Израиле.

8 К оли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!

Избрали новых богов – вот и война у ворот, и ни щита, ни копья не видно у сорока тысяч в Израиле.

9 С ерце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа!

Сердце мое с вождями Израиля, с добровольцами из народа. Славьте Господа!

10 Т і, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте!

Вы, кто ездит на белых ослицах, кто сидит на коврах, кто ходит по дороге, пойте песнь!

11 Ч ерез крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ.

И под голос стрелков из луков у колодцев идет разговор о Господних победах, о победах в Израиле Его народа. И тогда Господень народ устремился к воротам.

12 З будися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів!

“Вставай, вставай, Девора! Вставай, вставай, песню пой! Поднимайся, Варак, уводи своих пленных, сын Авиноама!”

13 Т оді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.

И тогда уцелевшие собрались к вельможам; Господень народ собрался ко мне против сильных.

14 В ід Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря.

От Ефрема пришли укоренившиеся в земле Амалика, и следом за тобой, Вениамин, с твоим народом. От Махира пришли вожди, от Завулона – держащие жезл полководца.

15 І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах!

С Деворою шли князья Иссахара – да, остался Иссахар Вараку верен, и за ним они ринулись в долину. А в кланах Рувима большое колебание.

16 Ч ого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах!

Что же мешкал ты среди овчарен, как стада собирают свистом, слушал? Да, Рувима кланы в большом колебании.

17 П робуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває.

Галаад прижился за Иорданом. Дан – зачем у кораблей он засиделся? Асир остался на побережье и живет у своих пристаней.

18 З авулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах.

А народ Завулона рисковал жизнью, и с ним Неффалим на высотах поля.

19 Ц арі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли.

Явились цари, сразились. Сразились, цари Ханаана, в Таанахе, у вод близ Мегиддо, да не взяли серебряных трофеев.

20 І з неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.

Звезды с небес сражались, с путей своих сражались с Сисарой.

21 К ішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя!

Река Кишон прочь их унесла, древняя река, река Кишон. Вперед, душа! Будь сильна!

22 Т оді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів!

И грохотали коней копыта в галопе, в галопе его жеребцов.

23 П рокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими!

“Прокляните Мероз, – сказал Ангел Господень. – Жителей его прокляните страшно, ведь они не пришли на помощь Господу, на помощь Господу против сильных”.

24 Н ехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі.

Благословенна средь женщин будь, Иаиль, кенея Хевера жена, благословенна средь женщин, живущих в шатрах.

25 В оди він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко.

Просил он воды – подала молока, в величественной чаше, вельможи достойной, принесла ему сливки.

26 Л іву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому..

Руку свою протянула за колышком, правую – за молотком ремесленника. Поразила Сисару, голову ему разбила, раздробила, пронзила висок.

27 М іж ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав.

К ногам ее он склонился, упал, лежал. К ногам ее он склонился, упал, да, где склонился, там и упал – мертвым.

28 Ч ерез вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його?

Мать Сисары из окна глядит, причитает из-за решетки оконной: “Что ж его колесницы так долго нет? Что же стук колесниц его медлит?”

29 М удрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:

А мудрейшие из женщин придворных отвечают ей – да и сама все время твердит она себе:

30 О сь здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию.

“Не добычу ли берут они и делят: по девице на воина иль по две, пеструю одежду для Сисары, пеструю, расшитую одежду, богато расшитую одежду мне на плечи – всю эту добычу?”

31 Н ехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ.

Так да погибнут все враги Твои, Господи! А те, кто любит Тебя, да будут как солнце, когда оно поднимается во всей своей силе». И земля покоилась в мире сорок лет.