1 І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи:

На равнинах Моава, у Иордана, напротив Иерихона, Господь сказал Моисею:

2 Н акажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спадку свого володіння міста на сидіння; і пасовисько для міст навколо них дасте ви Левитам.

– Вели израильтянам дать левитам города для обитания из надела, которым они владеют. Дайте им и пастбища вокруг городов.

3 І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасовиська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини.

Тогда у них будут города для обитания и пастбища для стад, отар и прочего скота.

4 А пасовиська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назовні тисяча локтів навколо.

Пастбища для скота вокруг городов, которые вы дадите левитам, пусть простираются на тысячу локтей вокруг городской стены.

5 І відміряєте поза містом на східню сторону дві тисячі ліктів, і на південну сторону дві тисячі ліктів, і на західню сторону дві тисячі ліктів, і на північну сторону дві тисячі ліктів, а місто усередині. Це будуть для вас міські пасовиська.

Вне города отмерьте две тысячи локтей на восток, две тысячи на юг, две тысячи на запад и две тысячи на север, а город – посередине. Эта земля будет у них городским пастбищем для скота. Города-убежища (Втор. 4: 41-43; 19: 1-14; Нав. 20: 1-9)

6 А з міст, що дасте Левитам, буде шість міст на сховища, що дасте, щоб утікати туди убійникові. А окрім них дасте сорок і два міста.

Шесть из городов, которые вы дадите левитам, пусть будут городами-убежищами. Туда сможет убежать убивший кого-либо. Сверх того, дайте им еще сорок два города.

7 У сі ті міста, що дасте Левитам, сорок і вісім їхніх міст та їхні пасовиська.

Всего дайте левитам сорок восемь городов с пастбищами.

8 А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, від більшого дасте більше, а від меншого менше, кожен за спадком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам.

Города, которые вы дадите левитам из удела израильтян, нужно давать по уделу каждого рода: берите больше городов у родов, чей удел больше, но меньше у тех, чей удел меньше.

9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Господь сказал Моисею:

10 П ромовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю,

– Обратись к израильтянам и скажи им: «Когда вы переправитесь через Иордан в Ханаан,

11 т о виберіть собі міста, вони будуть на сховища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне.

выберите себе города-убежища, куда сможет убежать всякий, кто убил человека неумышленно.

12 І будуть для вас ті міста на сховища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою.

Они будут у вас убежищем от мстителя, чтобы убийце не погибнуть, прежде чем он предстанет перед обществом на суд.

13 А ті міста, що дасте, шість міст на сховища буде для вас.

Шесть городов, которые вы назначите, будут у вас городами-убежищами.

14 Т ри місті дасте по той бік Йордану, а три місті дасте в ханаанському Краї, вони будуть міста на сховища.

Назначьте три города на этой стороне Иордана и три – в Ханаане как города-убежища.

15 Ц і шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невмисне.

Шесть этих городов будут убежищем для израильтян, чужеземцев и кого-либо еще, кто будет жить среди них: сюда сможет убежать всякий, кто убил человека неумышленно.

16 А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям, а той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.

Если человек ударит другого железным предметом так, что тот умрет, он – убийца. Убийцу нужно предать смерти.

17 А якщо вдарив його каменем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.

Или если у человека в руке камень, которым можно убить, и он ударит другого так, что тот умрет, он – убийца. Убийцу нужно предать смерти.

18 А бо вдарив його дерев'яним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.

Или если у человека в руке деревянный предмет, которым можно убить, и он ударит другого так, что тот умрет, он – убийца. Убийцу нужно предать смерти.

19 М есник за кров він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його.

Мститель за кровь – это тот, кто предаст убийцу смерти; встретив его, он предаст его смерти.

20 А якщо пхне його з ненависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре,

Если человек со злым умыслом толкнет другого или бросит в него что-нибудь так, что тот умрет,

21 а бо з ворогування вдарив його своєю рукою, а той помер, буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; месник за кров заб'є убійника, як спіткає його.

или во вражде ударит его кулаком так, что тот умрет, его нужно предать смерти – он убийца. Встретив убийцу, мститель за кровь предаст его смерти.

22 А як хто випадково, без ненависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаряддям,

Но если человек без вражды, нечаянно толкнет другого или без злого умысла бросит в него чем-нибудь,

23 а бо якимбудь каменем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла,

или, не видя его, уронит на него камень, которым можно убить, и тот умрет, хотя он не враждовал с ним и не желал ему зла,

24 т о розсудить громада між убійником та між месником за кров за цими постановами.

пусть общество рассудит между убийцей и мстителем за кровь по этим законам.

25 І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди. І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика, помазаного святою оливою.

Пусть народ защитит убийцу от мстителя за кровь и отправит его обратно, в город-убежище, куда он убежал. Пусть он живет там до смерти первосвященника, помазанного священным маслом.

26 А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста сховища його, куди втік був,

Но если убийца выйдет из города-убежища, в который он убежал,

27 і знайде його месник за кров поза границями міста сховища його, і замордує месник за кров убійника, нема йому вини крови!

и мститель за кровь найдет его вне города, то мститель за кровь может убить его и не будет виновен в убийстве.

28 Б о він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого.

Убийца должен находиться в городе-убежище до смерти первосвященника. Только после смерти первосвященника он может вернуться домой.

29 І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях.

Таковы установленные законы для вас и грядущих поколений, где бы вы ни жили.

30 К оли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника. А одного свідка не досить проти кого, щоб осудити на смерть.

Любого, кто убьет человека, нужно предать смерти как убийцу, по свидетельскому показанию. Но нельзя предавать смерти по показанию лишь одного свидетеля.

31 І не візьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.

Не берите выкупа за жизнь убийцы, который заслужил смерть. Его непременно нужно предать смерти.

32 І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його, щоб вернувся сидіти в Краю до смерти священика.

Не берите выкупа за убежавшего в город-убежище, чтобы позволить ему вернуться и жить на своей земле, прежде чем умрет первосвященник.

33 І не збезчестите того Краю, що ви в ньому, бо та кров вона безчестить Край, а Краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив.

Не оскверняйте землю, где вы живете. Кровь оскверняет землю, и для земли, на которую была пролита кровь, нельзя совершить отпущения иначе, как кровью того, кто ее пролил.

34 І не занечистиш того Краю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!

Не оскверняйте землю, где вы живете, и где обитаю Я. Ведь Я, Господь, обитаю среди израильтян».