1 І знову запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана Давида проти них, говорячи: Іди, перелічи Ізраїля та Юду!

Снова разгорелся на израильтян гнев Господа, и Он возбудил против них Давида, говоря: – Иди и пересчитай народ Израиля и Иудеи.

2 І сказав цар до Йоава, вождя війська, що з ним: Перемандруй серед усіх Ізраїлевих племен від Дану аж до Беер-Шеви, і перелічіть народ, і я пізнаю число цього народу.

Царь сказал Иоаву и начальникам войска, которые были с ним: – Пройдите по всем родам Израиля от Дана до Вирсавии и произведите перепись народа, чтобы мне знать, сколько их.

3 І сказав Йоав до царя: Нехай же Господь, Бог твій, додасть до народу в сто раз стільки, скільки є, а очі мого пана, царя, бачать. Та нащо пан мій, цар, уподобав собі таку річ?

Но Иоав ответил царю: – Пусть Господь, твой Бог, умножит количество народа стократно, и пусть глаза моего господина, царя, увидят это. Но зачем господин мой царь хочет сделать такое дело?

4 Т а цареве слово до Йоава та на військових провідників перемогло. І вийшов Йоав та військові провідники від царя, щоб перелічити Ізраїлів народ.

Но царское слово оказалось сильнее слова Иоава и начальников войска, и они ушли от царя, чтобы пересчитать израильский народ.

5 І перейшли вони Йордан, і таборували в Ароері, з правого боку міста, що лежить в середині долини Ґаду та при Язері.

Переправившись через Иордан, они встали станом в Ароере, к югу от города, что посреди долины, к земле Гада и городу Иазеру.

6 І прийшли вони до Ґілеаду та до краю Тахтім-Ходші. І прийшли до Дан-Яану, і навколо до Сидону.

Они пошли в Галаад и землю Тахтим-Ходши, они пришли в Дан-Яан – окружным путем к Сидону.

7 І прийшли вони до твердині Цор й до всіх міст хіввеянина та ханаанеянина, і вийшли до Юдиного Неґеву, до Беер-Шеви.

Затем они направились к Тирской крепости и ко всем городам хивеев и хананеев. И, наконец, они вышли к Вирсавии, что в южной части Иудеи.

8 І мандрували вони по цілому краю, і прийшли в кінці дев'яти місяців та двадцяти днів до Єрусалиму.

Пройдя через всю страну за девять месяцев и двадцать дней, они вернулись в Иерусалим.

9 І дав Йоав цареві число переліку народу. І було Ізраїля вісімсот тисяч сильних мужів, що витягають меча, а Юдиного мужа п'ятьсот тисяч чоловіка.

Иоав доложил царю о результатах переписи: восемьсот тысяч сильных мужчин, способных владеть мечом, в Израиле, и пятьсот тысяч – в Иудее.

10 І збентежилося Давидове серце, як перелічив він народ. І сказав Давид до Господа: Я дуже згрішив, що зробив це! А тепер, Господи, відсунь же провину Свого раба, бо я дуже немудро вчинив!...

Однако после того, как Давид пересчитал народ, он почувствовал угрызения совести и сказал Господу: – Сделав это, я совершил великий грех. Теперь, о Господи, я молю Тебя, сними вину с Твоего слуги! Я поступил очень безрассудно.

11 І встав Давид рано вранці, а Господнє слово було до пророка Ґада, Давидового прозорливця, говорячи:

Прежде чем Давид встал следующим утром, к пророку Гаду, провидцу Давида, было слово Господа:

12 І ди, та й скажеш Давидові: Так сказав Господь: Три карі кладу Я на тебе, вибери собі одну з них, і Я зроблю її тобі.

– Иди и скажи Давиду: «Так говорит Господь: Я предлагаю тебе три наказания. Выбери одно из них, чтобы Мне послать его тебе».

13 І прийшов Ґад до Давида, і розповів йому та й до нього сказав: Чи прийдуть тобі сім літ голоду в твоїм краї, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а вони тебе гнатимуть, чи теж буде три дні моровиця в твоїм Краї? Подумай тепер та й ріши, яке слово верну я Тому, Хто послав мене.

Гад пришел к Давиду и сказал ему: – Быть ли трем годам голода в твоей стране? Или ты три месяца будешь бегать от своих врагов, которые будут преследовать тебя? Или три дня мора в твоей стране? Итак, обдумай это и реши, что мне ответить Пославшему меня.

14 І сказав Давид до Ґада: Сильно скорблю я! Нехай же впадемо ми до Господньої руки, бо велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!...

Давид сказал Гаду: – Мне очень тяжело, но пусть мы впадем в руки Господа, ведь Его милость велика, но не дай мне попасть в человеческие руки.

15 І дав Господь моровицю в Ізраїлі від ранку й аж до часу умовлення, і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдесят тисяч чоловіка...

И Господь послал на Израиль мор с того утра до конца назначенного времени и погибло семьдесят тысяч человек от Дана до Вирсавии.

16 І простяг той Ангол свою руку на Єрусалима, щоб вигубити його, та Господь пожалував щодо того зла. І сказав Він до Ангола, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти свою руку! А Ангол Господній був при тоці євусеянина Аравни.

Когда Ангел протянул руку, чтобы истреблять Иерусалим, Господь пожалел о бедствии и сказал Ангелу, Который разил народ: – Довольно! Опусти свою руку. Ангел Господень был тогда над гумном иевусея Орны.

17 І сказав Давид до Господа, коли побачив того Ангола, що побивав серед народу, і проказав: Я ось згрішив, і пішов проти Закону. А ці вівці, що зробили вони? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого!...

Когда Давид увидел Ангела, Который разил народ, он сказал Господу: – Это я согрешил и сделал зло, а эти овцы – что они сделали? Пусть же Твоя рука обратится на меня и на мою семью. Давид сооружает жертвенник (1 Пар. 21: 18-27)

18 І прийшов того дня Ґад до Давида, та й сказав йому: Устань, постав Господеві жертівника на току євусеянина Аравни.

В тот день Гад пришел к Давиду и сказал ему: – Иди и построй жертвенник Господу на гумне иевусея Орны.

19 І пішов Давид за словами Ґадовими, як наказав був Господь.

Давид пошел, как повелел через Гада Господь.

20 І виглянув Аравна, і побачив царя та його слуг, що йдуть до нього. І вийшов Аравна, і вклонився цареві обличчям своїм до землі.

Когда Орна посмотрел и увидел царя и его людей, идущих к нему, он вышел и поклонился царю, коснувшись лицом земли.

21 І сказав Аравна: Чого прийшов пан мій, цар, до свого раба? А Давид відказав: Купити від тебе цього тока, щоб збудувати жертівника для Господа, і буде стримана зараза від народу.

Орна сказал: – Зачем господин мой царь пожаловал к своему слуге? – Купить твое гумно, – ответил Давид, – и построить Господу жертвенник, чтобы прекратился мор среди народа.

22 І сказав Аравна до Давида: Нехай пан мій, цар, візьме, і нехай принесе жертву, що добре в очах його. Дивися, ось худоба на цілопалення, а молотілки та ярма на дрова.

Орна сказал Давиду: – Пусть господин мой царь возьмет все, что ему угодно, и принесет это в жертву. Вот волы для всесожжения, а вот и молотильная доска и воловья упряжь на дрова.

23 У се віддає Аравна, о царю, цареві. І сказав Аравна до царя: Господь, Бог твій, нехай уподобає Собі тебе!

О царь, Орна отдает все это царю. Еще Орна сказал ему: – Пусть Господь, твой Бог, отнесется к тебе благосклонно!

24 І сказав цар до Аравни: Ні, бо тільки куплю від тебе за ціну, і не принесу дармо цілопалень Господеві, Богові моєму. І купив Давид тока й худобу за срібло п'ятидесяти шеклів.

Но царь ответил Орне: – Нет, я должен заплатить тебе. Я не стану приносить Господу, моему Богу, всесожжение, которое мне ничего не стоило. И Давид купил гумно и волов, заплатив за них пятьдесят шекелей серебра.

25 І Давид збудував там жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І Господь був ублаганий для Краю, і була стримана зараза від Ізраїля.

Давид построил там жертвенник Господу и принес всесожжения и жертвы примирения. Господь внял мольбам о стране, и мор в Израиле прекратился.