1 А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

– Тебе предоставляется возможность говорить в свою защиту, – объявил Агриппа. Павел поднял руку и начал свою защитную речь:

2 О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї,

– Царь Агриппа! Я счастлив, что могу сегодня защищаться перед тобой против всех обвинений иудеев,

3 о собливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче.

тем более что ты хорошо знаком с обычаями и спорными вопросами иудеев. Поэтому прошу тебя терпеливо выслушать меня.

4 А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї,

Иудеям хорошо известна моя жизнь среди моего народа в Иерусалиме от самой юности.

5 я кі відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

Они давно знают меня и, если только захотят, могут засвидетельствовать о том, что я жил как фарисей, принадлежа к строжайшему направлению в нашей религии.

6 І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям,

Сегодня же я стою перед судом за надежду на обещание Бога, данное нашим отцам.

7 а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї!

Исполнения этого обещания надеются достичь двенадцать родов нашего народа, день и ночь ревностно служа Богу. За эту надежду, царь, представители нашего народа меня и обвиняют.

8 Ч ому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

Почему вы считаете невероятным то, что Бог воскрешает мертвых?

9 П равда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина,

Я тоже считал, что должен всячески противодействовать Имени Иисуса из Назарета.

10 щ о я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

Этим я и занимался в Иерусалиме, получив полномочия от первосвященников. Я отправлял в тюрьмы многих святых, и когда их приговаривали к смерти, я подавал против них свой голос.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

Я часто наказывал их в синагогах, чтобы заставить их отречься от своей веры. Я был так разъярен на них, что преследовал их даже в чужеземных городах.

12 К оли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,

Однажды с этой целью я направлялся в Дамаск с полномочиями и с поручением от первосвященников

13 т о опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!...

и на пути туда в полдень, царь, я увидел свет с неба, который светил ярче солнца. Он осиял меня и моих спутников.

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!

Мы все упали на землю, и я услышал голос, который говорил мне по-еврейски: «Савл, Савл, почему ты преследуешь Меня? Трудно тебе идти против рожна».

15 А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

Я спросил: «Кто Ты, Господин?» – «Я Иисус, Которого ты преследуешь, – ответил Господь. –

16 А ле підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

Поднимись и встань на ноги, Я явился, чтобы назначить тебя Моим служителем и свидетелем того, что ты видел Меня, и того, что Я тебе еще покажу.

17 В изволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,

Я спасу тебя от твоего народа и от язычников, к которым Я тебя посылаю,

18 в ідкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.

чтобы открыть им глаза и обратить их от тьмы к свету, от власти сатаны к Богу, чтобы грехи их были прощены и чтобы они тоже были среди тех, кого Я освятил верой в Меня».

19 Ч ерез це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

Царь Агриппа, я не мог не подчиниться небесному видению.

20 а ле мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння.

Я проповедовал вначале тем, кто был в Дамаске, потом в Иерусалиме и по всей Иудее, а затем и язычникам, чтобы они раскаялись и обратились к Богу и чтобы их дела послужили доказательством их покаяния.

21 Ч ерез це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти.

За это представители нашего народа и схватили меня в храме и хотели убить.

22 А ле, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має,

Но Бог до сегодняшнего дня помогает мне, и вот я стою здесь и свидетельствую малым и великим. Я не говорю ничего сверх того, что предсказали пророки и Моисей, –

23 щ о має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!

а именно, что Христос должен был перенести страдания и, первым воскреснув из мертвых, возвестить свет и нашему народу, и язычникам.

24 К оли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму!

Когда он таким образом защищался, Фест прервал его. – Ты не в своем уме, Павел, – закричал он, – большая ученость довела тебя до безумия!

25 А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

Павел ответил: – Достопочтеннейший Фест, я не сумасшедший, и то, что я говорю, истинно и разумно.

26 Ц ар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це.

Царю знакомо все это, и поэтому я могу говорить ему свободно. Я убежден, что ничего из этого не прошло мимо его внимания, так как все это происходило не в углу.

27 Ч и віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш.

Царь Агриппа, ты веришь пророкам? Я знаю, что веришь.

28 А гріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином...

– Ты думаешь в такой короткий срок и меня сделать христианином? – сказал Агриппа.

29 А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів...

Павел ответил: – Каким бы этот срок ни был, коротким или длинным, я молюсь Богу, чтобы не только ты, но и все, кто слушает меня сегодня, стали такими, как я во всем... кроме этих цепей.

30 І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів.

Царь поднялся, и с ним поднялись наместник, Вереника и те, кто сидел с ними.

31 І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!

Они вышли, говоря друг другу: – Этот человек не сделал ничего, заслуживающего смерти или тюрьмы.

32 А гріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря.

– Можно было бы его освободить, если бы он не потребовал суда у кесаря, – сказал Агриппа Фесту.