1 А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

And Agrippa said unto Paul, `It is permitted to thee to speak for thyself;' then Paul having stretched forth the hand, was making a defence:

2 О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї,

`Concerning all things of which I am accused by Jews, king Agrippa, I have thought myself happy, being about to make a defence before thee to-day,

3 о собливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче.

especially knowing thee to be acquainted with all things -- both customs and questions -- among Jews; wherefore, I beseech thee, patiently to hear me.

4 А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї,

`The manner of my life then, indeed, from youth -- which from the beginning was among my nation, in Jerusalem -- know do all the Jews,

5 я кі відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

knowing me before from the first, (if they may be willing to testify,) that after the most exact sect of our worship, I lived a Pharisee;

6 І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям,

and now for the hope of the promise made to the fathers by God, I have stood judged,

7 а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї!

to which our twelve tribes, intently night and day serving, do hope to come, concerning which hope I am accused, king Agrippa, by the Jews;

8 Ч ому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

why is it judged incredible with you, if God doth raise the dead?

9 П равда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина,

`I, indeed, therefore, thought with myself, that against the name of Jesus of Nazareth it behoved many things to do,

10 щ о я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

which also I did in Jerusalem, and many of the saints I in prison did shut up, from the chief priests having received the authority; they also being put to death, I gave my vote against them,

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

and in every synagogue, often punishing them, I was constraining to speak evil, being also exceedingly mad against them, I was also persecuting even unto strange cities.

12 К оли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,

`In which things, also, going on to Damascus -- with authority and commission from the chief priests --

13 т о опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!...

at mid-day, I saw in the way, O king, out of heaven, above the brightness of the sun, shining round about me a light -- and those going on with me;

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!

and we all having fallen to the earth, I heard a voice speaking unto me, and saying in the Hebrew dialect, Saul, Saul, why me dost thou persecute? hard for thee against pricks to kick!

15 А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

`And I said, Who art thou, Lord? and he said, I am Jesus whom thou dost persecute;

16 А ле підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

but rise, and stand upon thy feet, for for this I appeared to thee, to appoint thee an officer and a witness both of the things thou didst see, and of the things I will appear to thee,

17 В изволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,

delivering thee from the people, and the nations, to whom now I send thee,

18 в ідкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.

to open their eyes, to turn from darkness to light, and the authority of the Adversary unto God, for their receiving forgiveness of sins, and a lot among those having been sanctified, by faith that toward me.

19 Ч ерез це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

`Whereupon, king Agrippa, I was not disobedient to the heavenly vision,

20 а ле мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння.

but to those in Damascus first, and to those in Jerusalem, to all the region also of Judea, and to the nations, I was preaching to reform, and to turn back unto God, doing works worthy of reformation;

21 Ч ерез це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти.

because of these things the Jews -- having caught me in the temple -- were endeavouring to kill.

22 А ле, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має,

`Having obtained, therefore, help from God, till this day, I have stood witnessing both to small and to great, saying nothing besides the things that both the prophets and Moses spake of as about to come,

23 щ о має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!

that the Christ is to suffer, whether first by a rising from the dead, he is about to proclaim light to the people and to the nations.'

24 К оли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму!

And, he thus making a defence, Festus with a loud voice said, `Thou art mad, Paul; much learning doth turn thee mad;'

25 А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

and he saith, `I am not mad, most noble Festus, but of truth and soberness the sayings I speak forth;

26 Ц ар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це.

for the king doth know concerning these things, before whom also I speak boldly, for none of these things, I am persuaded, are hidden from him; for this thing hath not been done in a corner;

27 Ч и віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш.

thou dost believe, king Agrippa, the prophets? I have known that thou dost believe!'

28 А гріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином...

And Agrippa said unto Paul, `In a little thou dost persuade me to become a Christian!'

29 А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів...

and Paul said, `I would have wished to God, both in a little, and in much, not only thee, but also all those hearing me to-day, to become such as I also am -- except these bonds.'

30 І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів.

And, he having spoken these things, the king rose up, and the governor, Bernice also, and those sitting with them,

31 І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!

and having withdrawn, they were speaking unto one another, saying -- `This man doth nothing worthy of death or of bonds;'

32 А гріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря.

and Agrippa said to Festus, `This man might have been released if he had not appealed to Caesar.'