1 Б ув же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

And there was a certain one ailing, Lazarus, from Bethany, of the village of Mary and Martha her sister --

2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

and it was Mary who did anoint the Lord with ointment, and did wipe his feet with her hair, whose brother Lazarus was ailing --

3 Т оді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

therefore sent the sisters unto him, saying, `Sir, lo, he whom thou dost love is ailing;'

4 Я к почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

and Jesus having heard, said, `This ailment is not unto death, but for the glory of God, that the Son of God may be glorified through it.'

5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

And Jesus was loving Martha, and her sister, and Lazarus,

6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

when, therefore, he heard that he is ailing, then indeed he remained in the place in which he was two days,

7 П ісля ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

then after this, he saith to the disciples, `We may go to Judea again;'

8 Й ому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

the disciples say to him, `Rabbi, now were the Jews seeking to stone thee, and again thou dost go thither!'

9 І сус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Jesus answered, `Are there not twelve hours in the day? if any one may walk in the day, he doth not stumble, because the light of this world he doth see;

10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

and if any one may walk in the night, he stumbleth, because the light is not in him.'

11 О це Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

These things he said, and after this he saith to them, `Lazarus our friend hath fallen asleep, but I go on that I may awake him;'

12 А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

therefore said his disciples, `Sir, if he hath fallen asleep, he will be saved;'

13 Т а про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

but Jesus had spoken about his death, but they thought that about the repose of sleep he speaketh.

14 Т оді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Then, therefore, Jesus said to them freely, `Lazarus hath died;

15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

and I rejoice, for your sake, (that ye may believe,) that I was not there; but we may go to him;'

16 С казав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

therefore said Thomas, who is called Didymus, to the fellow-disciples, `We may go -- we also, that we may die with him,'

17 Я к прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

Jesus, therefore, having come, found him having been four days already in the tomb.

18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

And Bethany was nigh to Jerusalem, about fifteen furlongs off,

19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

and many of the Jews had come unto Martha and Mary, that they might comfort them concerning their brother;

20 Т оді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Martha, therefore, when she heard that Jesus doth come, met him, and Mary kept sitting in the house.

21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

Martha, therefore, said unto Jesus, `Sir, if thou hadst been here, my brother had not died;

22 Т а й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

but even now, I have known that whatever thou mayest ask of God, God will give to thee;'

23 П ромовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Jesus saith to her, `Thy brother shall rise again.'

24 В ідказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Martha saith to him, `I have known that he will rise again, in the rising again in the last day;'

25 П ромовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

Jesus said to her, `I am the rising again, and the life; he who is believing in me, even if he may die, shall live;

26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

and every one who is living and believing in me shall not die -- to the age;

27 В она каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

believest thou this?' she saith to him, `Yes, sir, I have believed that thou art the Christ, the Son of God, who is coming to the world.'

28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

And these things having said, she went away, and called Mary her sister privately, saying, `The Teacher is present, and doth call thee;'

29 А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

she, when she heard, riseth up quickly, and doth come to him;

30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

and Jesus had not yet come to the village, but was in the place where Martha met him;

31 Ю деї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

the Jews, therefore, who were with her in the house, and were comforting her, having seen Mary that she rose up quickly and went forth, followed her, saying -- `She doth go away to the tomb, that she may weep there.'

32 Я к Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

Mary, therefore, when she came where Jesus was, having seen him, fell at his feet, saying to him, `Sir, if thou hadst been here, my brother had not died;'

33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

Jesus, therefore, when he saw her weeping, and the Jews who came with her weeping, did groan in the spirit, and troubled himself, and he said,

34 і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

`Where have ye laid him?' they say to him, `Sir, come and see;'

35 І закапали сльози Ісусові...

Jesus wept.

36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

The Jews, therefore, said, `Lo, how he was loving him!'

37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

and certain of them said, `Was not this one, who did open the eyes of the blind man, able to cause that also this one might not have died?'

38 І сус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Jesus, therefore, again groaning in himself, cometh to the tomb, and it was a cave, and a stone was lying upon it,

39 П ромовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Jesus saith, `Take ye away the stone;' the sister of him who hath died -- Martha -- saith to him, `Sir, already he stinketh, for he is four days dead;'

40 І сус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Jesus saith to her, `Said I not to thee, that if thou mayest believe, thou shalt see the glory of God?'

41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

They took away, therefore, the stone where the dead was laid, and Jesus lifted his eyes upwards, and said, `Father, I thank Thee, that Thou didst hear me;

42 Т а Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

and I knew that Thou always dost hear me, but, because of the multitude that is standing by, I said, that they may believe that Thou didst send me.'

43 І , промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

And these things saying, with a loud voice he cried out, `Lazarus, come forth;'

44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

and he who died came forth, being bound feet and hands with grave-clothes, and his visage with a napkin was bound about; Jesus saith to them, `Loose him, and suffer to go.'

45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

Many, therefore, of the Jews who came unto Mary, and beheld what Jesus did, believed in him;

46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

but certain of them went away unto the Pharisees, and told them what Jesus did;

47 Т оді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

the chief priests, therefore, and the Pharisees, gathered together a sanhedrim, and said, `What may we do? because this man doth many signs?

48 Я кщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

if we may let him alone thus, all will believe in him; and the Romans will come, and will take away both our place and nation.'

49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

and a certain one of them, Caiaphas, being chief priest of that year, said to them, `Ye have not known anything,

50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

nor reason that it is good for us that one man may die for the people, and not the whole nation perish.'

51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

And this he said not of himself, but being chief priest of that year, he did prophesy that Jesus was about to die for the nation,

52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

and not for the nation only, but that also the children of God, who have been scattered abroad, he may gather together into one.

53 О тож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

From that day, therefore, they took counsel together that they may kill him;

54 І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

Jesus, therefore, was no more freely walking among the Jews, but went away thence to the region nigh the wilderness, to a city called Ephraim, and there he tarried with his disciples.

55 Н аближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

And the passover of the Jews was nigh, and many went up to Jerusalem out of the country before the passover, that they might purify themselves;

56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

they were seeking, therefore, Jesus, and said one with another, standing in the temple, `What doth appear to you -- that he may not come to the feast?'

57 А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

and both the chief priests and the Pharisees had given a command, that if any one may know where he is, he may shew, so that they may seize him.