1 У тікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!

Strengthen yourselves, sons of Benjamin, From the midst of Jerusalem, And in Tekoa blow ye a trumpet, And over Beth-Haccerem lift ye up a flame, For evil hath been seen from the north, And great destruction.

2 І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.

The comely and the delicate one I have cut off, The daughter of Zion.

3 П астухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме.

Unto her come do shepherds and their droves, They have stricken tents by her round about, They have fed each his own station.

4 П риготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!

Sanctify ye against her the battle, Rise, and we go up at noon. Wo to us, for turned hath the day, For stretched out are the shades of evening,

5 У ставайте та підемо вночі і понищмо палати її!

`Rise, and we go up by night, And we destroy her palaces.'

6 Б о так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства:

For thus said Jehovah of Hosts: Cut down her wood, And pour out against Jerusalem a mount, She the city to be inspected, Wholly -- she is oppression in her midst.

7 я к виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана...

As the digging of a well, is its waters, So she hath digged her wickedness, Violence and spoil is heard in her, Before My face continually sickness and smiting.

8 Б удь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!

Be instructed, O Jerusalem, Lest My soul be alienated from thee, Lest I make thee a desolation, a land not inhabited.

9 Т ак говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!

Thus said Jehovah of Hosts: They surely glean, as a vine, the remnant of Israel, Put back thy hand, as a gatherer to the baskets.

10 Д о кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його!

To whom do I speak, and testify, and they hear? Lo, their ear uncircumcised, And they are not able to attend. Lo, a word of Jehovah hath been to them for a reproach, They delight not in it.

11 І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,

And with the fury of Jehovah I have been filled, (I have been weary of containing,) To pour on the suckling in the street, And on the assembly of youths together, For even husband with wife are captured, An elder with one full of days,

12 і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь.

And their houses have been turned to others, Fields and wives together, For I stretch out My hand against the inhabitants of the land, An affirmation of Jehovah.

13 Б о вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...

For from their least unto their greatest, Every one is gaining dishonest gain, And from prophet even unto priest, Every one is dealing falsely,

14 І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!

And they heal the breach of the daughter of my people slightly, Saying, `Peace, peace!' and there is no peace.

15 Ч и вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.

They were ashamed when they did abomination! Yea, they are not at all ashamed, Yea, blushing they have not known, Therefore they do fall among those falling, In the time I have inspected them, They stumble, said Jehovah.

16 Т ак говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо!

Thus said Jehovah: Stand ye by the ways and see, and ask for paths of old, Where this -- the good way? and go ye in it, And find rest for yourselves. And they say, `We do not go.'

17 І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!

And I have raised up for you watchmen, Attend ye to the voice of the trumpet. And they say, `We do not attend.'

18 Т ому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.

Therefore hear, O nations, and know, O company, That which upon them.

19 П ослухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!

Hear, O earth, lo, I am bringing evil on this people, The fruit of their devices, For to My words they gave no attention, And My law -- they kick against it.

20 Н авіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!

Why this to Me? frankincense from Sheba cometh, And the sweet cane from a land afar off, Your burnt-offerings not for acceptance, And your sacrifices have not been sweet to Me.

21 Т ому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!

Therefore thus said Jehovah: Lo, I do give to this people stumbling blocks, And stumbled against them have fathers and sons together, The neighbour and his friend do perish.

22 Т ак говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі.

Thus said Jehovah: Lo, a people hath come from a north country, And a great nation is stirred up from the sides of the earth.

23 Л ука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!

Bow and javelin they take hold of, Fierce it, and they have no mercy, Their voice as a sea doth sound, And on horses they ride, set in array as a man of war, Against thee, O daughter of Zion.

24 Я к почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі...

`We have heard its sound, feeble have been our hands, Distress hath seized us, pain as of a travailing woman.

25 Н е виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!

Go not forth to the field, And in the way walk not, For a sword hath the enemy, fear round about.

26 Д очко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!

O daughter of My people, Gird on sackcloth, and roll thyself in ashes, The mourning of an only one make for thee, A lamentation most bitter, For suddenly come doth the spoiler against us.

27 Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.

A watch-tower I have given thee, Among My people a fortress, And thou knowest, and hast tried their way.

28 В они всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!...

All of them are turned aside by apostates, Walking slanderously -- brass and iron, All of them are corrupters.

29 С палилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено...

The bellows have been burnt, By fire hath the lead been consumed, In vain hath a refiner refined, And the wicked have not been drawn away.

30 С ріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.

`Silver rejected,' they have called to them, For Jehovah hath kicked against them!