1 Ч ерез це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли.

Because of this it behoveth more abundantly to take heed to the things heard, lest we may glide aside,

2 К оли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату,

for if the word being spoken through messengers did become stedfast, and every transgression and disobedience did receive a just recompense,

3 т о як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув,

how shall we escape, having neglected so great salvation? which a beginning receiving -- to be spoken through the Lord -- by those having heard was confirmed to us,

4 к оли Бог був засвідчив ознаками й чудами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї.

God also bearing joint-witness both with signs and wonders, and manifold powers, and distributions of the Holy Spirit, according to His will.

5 Б о Він не піддав Анголам світ майбутній, що про нього говоримо.

For not to messengers did He subject the coming world, concerning which we speak,

6 А ле хтось десь засвідчив був, кажучи: Що є чоловік, що Ти пам'ятаєш про нього, і син людський, якого відвідуєш?

and one in a certain place did testify fully, saying, `What is man, that Thou art mindful of him, or a son of man, that Thou dost look after him?

7 Т и його вчинив мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його над ділами рук Своїх,

Thou didst make him some little less than messengers, with glory and honour Thou didst crown him, and didst set him over the works of Thy hands,

8 у се піддав Ти під ноги йому! А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все.

all things Thou didst put in subjection under his feet,' for in the subjecting to him the all things, nothing did He leave to him unsubjected, and now not yet do we see the all things subjected to him,

9 А ле бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх.

and him who was made some little less than messengers we see -- Jesus -- because of the suffering of the death, with glory and honour having been crowned, that by the grace of God for every one he might taste of death.

10 Б о належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання.

For it was becoming to Him, because of whom the all things, and through whom the all things, many sons to glory bringing, the author of their salvation through sufferings to make perfect,

11 Б о Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:

for both he who is sanctifying and those sanctified all of one, for which cause he is not ashamed to call them brethren,

12 С повіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!

saying, `I will declare Thy name to my brethren, in the midst of an assembly I will sing praise to Thee;' and again, `I will be trusting on Him;'

13 І ще: На Нього я буду надіятися! І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав.

and again, `Behold I and the children that God did give to me.'

14 А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,

Seeing, then, the children have partaken of flesh and blood, he himself also in like manner did take part of the same, that through death he might destroy him having the power of death -- that is, the devil --

15 т а визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.

and might deliver those, whoever, with fear of death, throughout all their life, were subjects of bondage,

16 Б о приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння.

for, doubtless, of messengers it doth not lay hold, but of seed of Abraham it layeth hold,

17 Т ому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей.

wherefore it did behove him in all things to be made like to the brethren, that he might become a kind and stedfast chief-priest in the things with God, to make propitiation for the sins of the people,

18 Б о в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.

for in that he suffered, himself being tempted, he is able to help those who are tempted.