1 А Йов відповів та й сказав:

And Job answereth and saith: --

2 К оли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

O that my provocation were thoroughly weighed, And my calamity in balances They would lift up together!

3 т о тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

For now, than the sands of the sea it is heavier, Therefore my words have been rash.

4 Б о в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

For arrows of the Mighty with me, Whose poison is drinking up my spirit. Terrors of God array themselves me!

5 Ч и дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Brayeth a wild ass over tender grass? Loweth an ox over his provender?

6 Ч и без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Eaten is an insipid thing without salt? Is there sense in the drivel of dreams?

7 Ч ого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

My soul is refusing to touch! They as my sickening food.

8 О , коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

O that my request may come, That God may grant my hope!

9 О , коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

That God would please -- and bruise me, Loose His hand and cut me off!

10 т о була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

And yet it is my comfort, (And I exult in pain -- He doth not spare,) That I have not hidden The sayings of the Holy One.

11 Я ка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

What my power that I should hope? And what mine end That I should prolong my life?

12 Ч и сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Is my strength the strength of stones? Is my flesh brazen?

13 Ч и не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Is not my help with me, And substance driven from me?

14 Д ля того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

To a despiser of his friends shame, And the fear of the Mighty he forsaketh.

15 Б рати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

My brethren have deceived as a brook, As a stream of brooks they pass away.

16 т емніші від льоду вони, в них ховається сніг.

That are black because of ice, By them doth snow hide itself.

17 К оли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

By the time they are warm they have been cut off, By its being hot they have been Extinguished from their place.

18 К аравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Turn aside do the paths of their way, They ascend into emptiness, and are lost.

19 К аравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Passengers of Tema looked expectingly, Travellers of Sheba hoped for them.

20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

They were ashamed that one hath trusted, They have come unto it and are confounded.

21 Т ак і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Surely now ye have become the same! Ye see a downfall, and are afraid.

22 Ч и я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

Is it because I said, Give to me? And, By your power bribe for me?

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

And, Deliver me from the hand of an adversary? And, From the hand of terrible ones ransom me?

24 Н авчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Shew me, and I -- I keep silent, And what I have erred, let me understand.

25 Я кі гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

How powerful have been upright sayings, And what doth reproof from you reprove?

26 Ч и ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

For reproof -- do you reckon words? And for wind -- sayings of the desperate.

27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Anger on the fatherless ye cause to fall, And are strange to your friend.

28 Т а звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

And, now, please, look upon me, Even to your face do I lie?

29 В ерніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Turn back, I pray you, let it not be perverseness, Yea, turn back again -- my righteousness in it.

30 Х іба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Is there in my tongue perverseness? Discerneth not my palate desirable things?