1 К ажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

Truth I say in Christ, I lie not, my conscience bearing testimony with me in the Holy Spirit,

2 щ о маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

that I have great grief and unceasing pain in my heart --

3 Б о я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

for I was wishing, I myself, to be anathema from the Christ -- for my brethren, my kindred, according to the flesh,

4 в они ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

who are Israelites, whose the adoption, and the glory, and the covenants, and the lawgiving, and the service, and the promises,

5 щ о їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

whose the fathers, and of whom the Christ, according to the flesh, who is over all, God blessed to the ages. Amen.

6 Н е так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

And it is not possible that the word of God hath failed; for not all who of Israel are these Israel;

7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

nor because they are seed of Abraham all children, but -- `in Isaac shall a seed be called to thee;'

8 Ц ебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

that is, the children of the flesh -- these not children of God; but the children of the promise are reckoned for seed;

9 А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

for the word of promise this; `According to this time I will come, and there shall be to Sarah a son.'

10 І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

And not only, but also Rebecca, having conceived by one -- Isaac our father --

11 б о коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

(for they being not yet born, neither having done anything good or evil, that the purpose of God, according to choice, might remain; not of works, but of Him who is calling,) it was said to her --

12 н е від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

`The greater shall serve the less;'

13 я к і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

according as it hath been written, `Jacob I did love, and Esau I did hate.'

14 Щ о ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

What, then, shall we say? unrighteousness with God? let it not be!

15 Б о Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

for to Moses He saith, `I will do kindness to whom I do kindness, and I will have compassion on whom I have compassion;'

16 О тож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

so, then -- not of him who is willing, nor of him who is running, but of God who is doing kindness:

17 Б о Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

for the Writing saith to Pharaoh -- `For this very thing I did raise thee up, that I might shew in thee My power, and that My name might be declared in all the land;'

18 О тож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

so, then, to whom He willeth, He doth kindness, and to whom He willeth, He doth harden.

19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

Thou wilt say, then, to me, `Why yet doth He find fault? for His counsel who hath resisted?'

20 О тже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

nay, but, O man, who art thou that art answering again to God? shall the thing formed say to Him who did form, Why me didst thou make thus?

21 Ч и ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

hath not the potter authority over the clay, out of the same lump to make the one vessel to honour, and the one to dishonour?

22 Т ож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

And if God, willing to shew the wrath and to make known His power, did endure, in much long suffering, vessels of wrath fitted for destruction,

23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

and that He might make known the riches of His glory on vessels of kindness, that He before prepared for glory, whom also He did call -- us --

24 н а нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

not only out of Jews, but also out of nations,

25 Я к і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

as also in Hosea He saith, `I will call what not My people -- My people; and her not beloved -- Beloved,

26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

and it shall be -- in the place where it was said to them, Ye not My people; there they shall be called sons of the living God.'

27 А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

And Isaiah doth cry concerning Israel, `If the number of the sons of Israel may be as the sand of the sea, the remnant shall be saved;

28 б о вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

for a matter He is finishing, and is cutting short in righteousness, because a matter cut short will the Lord do upon the land.

29 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

and according as Isaiah saith before, `Except the Lord of Sabaoth did leave to us a seed, as Sodom we had become, and as Gomorrah we had been made like.'

30 Щ о ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

What, then, shall we say? that nations who are not pursuing righteousness did attain to righteousness, and righteousness that of faith,

31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

and Israel, pursuing a law of righteousness, at a law of righteousness did not arrive;

32 Ч ому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

wherefore? because -- not by faith, but as by works of law; for they did stumble at the stone of stumbling,

33 я к написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

according as it hath been written, `Lo, I place in Sion a stone of stumbling and a rock of offence; and every one who is believing thereon shall not be ashamed.'