1 К ажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

Digo la verdad en Cristo, no miento. Mi conciencia me da testimonio en el Espíritu Santo:

2 щ о маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

tengo una gran tristeza y un continuo dolor en mi corazón.

3 Б о я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

Porque desearía ser yo mismo maldecido y separado de Cristo, por amor a mis hermanos, por los de mi propia raza,

4 в они ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

que son israelitas. De ellos son la adopción, la gloria, el pacto, la promulgación de la ley, el culto y las promesas.

5 щ о їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

De ellos son los patriarcas, y de ellos, desde el punto de vista humano, vino Cristo, el cual es Dios sobre todas las cosas. ¡Bendito sea por siempre! Amén.

6 Н е так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

Ahora bien, no estoy diciendo que la palabra de Dios haya fallado, porque no todos los que descienden de Israel son israelitas;

7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

ni todos los descendientes de Abrahán son verdaderamente sus hijos, pues dice: «Tu descendencia vendrá por medio de Isaac.»

8 Ц ебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

Esto significa que los hijos de Dios no son los descendientes naturales, sino aquellos que son considerados descendientes según la promesa.

9 А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

La promesa dice así: «Por este tiempo vendré, y Sara tendrá un hijo.»

10 І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

Y no sólo esto. También sucedió cuando Rebeca concibió de un solo hombre, de nuestro antepasado Isaac,

11 б о коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

aunque sus hijos todavía no habían nacido ni habían hecho algo bueno o malo; y para confirmar que el propósito de Dios no está basado en las obras sino en el que llama,

12 н е від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

se le dijo: «El mayor servirá al menor.»

13 я к і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

Como está escrito: «A Jacob amé, pero a Esaú aborrecí.»

14 Щ о ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

Entonces, ¿qué diremos? ¿Que Dios es injusto? ¡De ninguna manera!

15 Б о Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

Porque Dios dijo a Moisés: «Tendré misericordia del que yo quiera, y me compadeceré del que yo quiera.»

16 О тож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

Así pues, no depende de que el hombre quiera o se esfuerce, sino de que Dios tenga misericordia.

17 Б о Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

Porque la Escritura le dice a Faraón: «Te he levantado precisamente para mostrar en ti mi poder, y para que mi nombre sea anunciado por toda la tierra.»

18 О тож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

De manera que Dios tiene misericordia de quien él quiere tenerla y endurece a quien él quiere endurecer.

19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

Entonces me dirás: ¿Por qué Dios todavía nos echa la culpa? ¿Quién puede oponerse a su voluntad?

20 О тже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

Pero tú, hombre, ¿quién eres para discutir con Dios? ¿Acaso el vaso de barro le dirá al que lo formó por qué lo hizo así?

21 Ч и ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

¿Qué, no tiene derecho el alfarero de hacer del mismo barro un vaso para honra y otro para deshonra?

22 Т ож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

¿Y qué si Dios, queriendo mostrar su ira y dar a conocer su poder, soportó con mucha paciencia los vasos de ira que estaban preparados para destrucción?

23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

¿Y qué si, para dar a conocer las riquezas de su gloria, se las mostró a los vasos de misericordia que él de antemano preparó para esa gloria?

24 н а нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

Esos somos nosotros, a quienes Dios llamó, no sólo de entre los judíos, sino también de entre los no judíos.

25 Я к і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

Como también se dice en Oseas: «Llamaré “pueblo mío” al que no era mi pueblo, Y llamaré “amada mía” a la que no era mi amada.

26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

Y en el lugar donde se les dijo: “Ustedes no son mi pueblo”, Allí serán llamados “hijos del Dios viviente”.»

27 А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

También Isaías clama, en referencia a Israel: «Aunque los descendientes de Israel sean tan numerosos como la arena del mar, tan sólo el remanente será salvo;

28 б о вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

porque el Señor ejecutará su sentencia sobre la tierra con justicia y prontitud.»

29 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

Y como antes dijo Isaías: «Si el Señor de los ejércitos no nos hubiera dejado descendencia, Ya seríamos como Sodoma, y nos pareceríamos a Gomorra.» La justicia que es por fe

30 Щ о ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

Entonces, ¿qué diremos? Que los no judíos, que no buscaban la justicia, la han alcanzado; es decir, la justicia que viene por medio de la fe.

31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

Pero Israel, que buscaba una ley de justicia, no la alcanzó.

32 Ч ому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

¿Por qué? Porque no la buscaba a partir de la fe, sino a partir de las obras de la ley; y tropezaron en la piedra de tropiezo,

33 я к написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

como está escrito: «Yo pongo en Sión una piedra de tropiezo y una roca de caída; pero el que crea en él, no será avergonzado.»