1 П існя навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

Pueblo mío, escucha mis enseñanzas; inclina tu oído a las palabras de mi boca.

2 н ехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

Abriré mi boca y diré proverbios; hablaré de los misterios de tiempos pasados,

3 Щ о ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

de cosas que ya hemos oído y que conocemos porque nuestros padres nos las contaron.

4 т ого не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

No las mantendremos ocultas a nuestros hijos, sino que diremos a las generaciones futuras que el Señor es digno de alabanza por su poder y por sus hechos portentosos.

5 В ін поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

El Señor estableció su ley para Jacob; le entregó sus enseñanzas a Israel, y ordenó a nuestros padres que nos las enseñaran,

6 щ об знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

para que las conociera la generación futura, los hijos que nos habrían de nacer, y ellos a su vez las contaran a sus hijos,

7 і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

para que pusieran en Dios su confianza y no se olvidaran de sus grandes hechos; para que obedecieran sus mandamientos,

8 і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

y no fueran como sus padres, gente rebelde y desobediente, gente que no entrega a Dios su corazón, y cuyo espíritu no le es fiel.

9 С ини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

Los efraimitas, arqueros armados, volvieron la espalda en el día de la batalla.

10 в они не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

No cumplieron con el pacto de Dios, ni quisieron ceñirse a su ley;

11 і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

más bien, se olvidaron de sus obras, y de las maravillas que les había mostrado.

12 В ін чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

Allá en Egipto, en el campo de Soán, Dios hizo maravillas a los ojos de sus padres.

13 В ін море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

Partió el mar en dos, y los hizo pasar, conteniendo las aguas como dos murallas.

14 і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

Durante el día los guiaba con una nube, y durante la noche con un resplandor de fuego.

15 н а пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

En el desierto hendió las peñas, y les dio a beber agua de los grandes abismos:

16 В ін витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

¡de la peña hizo brotar corrientes, y las aguas fluyeron como ríos!

17 Т а грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

Pero ellos volvieron a pecar contra Dios; en el desierto se rebelaron contra el Altísimo.

18 і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

Decidieron poner a prueba a Dios y pidieron comida a su antojo.

19 і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

Hablaron en contra de Dios, y dijeron: «¿Podrá Dios tendernos una mesa en el desierto?

20 Т ож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Hemos visto que hirió la peña, y que brotaron aguas, y que en torrentes inundaron la tierra, ¿pero podrá también darnos pan? ¿Podrá darle carne a su pueblo?»

21 Т ому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

Cuando el Señor oyó esto, se indignó, y su furor se encendió contra Jacob, como un fuego; su furor se encendió contra Israel,

22 б о не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

porque no tuvieron fe en Dios, ni confiaron en que él podía salvarlos.

23 А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

Sin embargo, dio órdenes a las nubes, y abrió las compuertas de los cielos,

24 і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

y como lluvia dejó caer sobre ellos el maná; ¡les dio a comer el trigo de los cielos!

25 Х ліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

¡Los mortales comieron pan angelical! ¡Dios les envió comida hasta saciarlos!

26 К рім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

Cambió la dirección del viento del este, y con su poder hizo venir el viento del sur,

27 і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

y cayó sobre ellos carne como lluvia; ¡llovieron tantas aves como arena hay en el mar!

28 і спустив його серед табору його, коло наметів його.

Dios las dejó caer en el campamento, y en los alrededores de sus tiendas,

29 і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

y ellos comieron y quedaron saciados, pues Dios satisfizo su apetito.

30 Т а ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

Pero aun no habían calmado su hambre; aún tenían la comida en la boca,

31 а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

cuando el furor de Dios vino sobre ellos y acabó con sus hombres más robustos; ¡Dios derribó a los mejores israelitas!

32 П роте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

A pesar de todo, ellos siguieron pecando y no dieron crédito a sus grandes hechos.

33 і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

Por eso Dios puso fin a sus días, ¡y en un soplo les quitó la vida!

34 Я к Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

Si Dios los hacía morir, ellos lo buscaban y con gran diligencia se volvían a él;

35 і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

¡se acordaban de que Dios era su refugio, de que el Dios Altísimo era su redentor!

36 і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

Pero con los labios lo adulaban, y con la lengua le mentían.

37 б о їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

En el fondo, nunca fueron rectos con él, ni se mantuvieron fieles a su pacto.

38 Т а він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

Dios, en su bondad, les perdonaba su maldad; más de una vez contuvo su enojo, calmó su ira y no los destruyó.

39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Se acordó de que eran mortales, ¡un simple soplo que se va y no vuelve!

40 С кільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

¡Cuántas veces lo desobedecieron en el desierto! ¡Cuántas veces lo hicieron enojar en el yermo!

41 і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

¡Una y otra vez ponían a prueba a Dios! ¡Provocaban al Santo de Israel!

42 в они не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

No traían a la memoria su poder, ni el día en que él los libró de la angustia,

43 я к в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

cuando realizó en Egipto sus señales, y sus maravillas en el campo de Soán;

44 і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

cuando convirtió en sangre sus ríos y sus corrientes, para que no bebieran.

45 В ін послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

Les mandó enjambres de moscas, que los devoraban, y también ranas, que los destruían;

46 А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

dejó que la oruga y la langosta destruyera el fruto de su trabajo.

47 В иноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

Con granizo destruyó sus viñas, y con escarcha acabó con sus higueras.

48 і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

Con granizo hizo estragos en sus ganados, y con sus rayos acabó con sus animales.

49 В ін послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Descargó sobre ellos el ardor de su ira; los angustió con su enojo y su indignación, ¡con un ejército de ángeles destructores!

50 В ін дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

Le abrió paso a su furor y no les salvó la vida, sino que los entregó a la muerte.

51 і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

En Egipto, en los campamentos de Cam, les quitó la vida a todos los primogénitos, a los primeros frutos de su vigor.

52 і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

Dios hizo que su pueblo saliera como ovejas, y como un rebaño los llevó por el desierto;

53 і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

con mano segura los fue llevando, para que no tuvieran ningún temor, mientras que el mar cubrió a sus enemigos.

54 і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

Y los trajo a las fronteras de su tierra santa, a este monte que ganó con su mano derecha.

55 і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

Expulsó a las naciones de la presencia de su pueblo, repartió en sorteo las tierras que les dio en propiedad, y permitió que las tribus de Israel se asentaran allí.

56 Т а й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

Pero ellos pusieron a prueba al Dios Altísimo; lo hicieron enojar y no obedecieron sus decretos.

57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

Hicieron lo que sus padres, y se rebelaron contra él; ¡se torcieron como un arco engañoso!

58 і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

Lo hicieron enojar con sus lugares altos; lo provocaron a celo con sus imágenes talladas.

59 Б ог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

Cuando Dios lo supo, se enojó y rechazó por completo a Israel.

60 і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

Se alejó del tabernáculo de Silo, de su lugar de residencia terrenal,

61 і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

y dejó caer en manos del enemigo el símbolo de su gloria y su poder.

62 і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

Fue tanto su enojo contra su pueblo que los dejó caer a filo de espada.

63 й ого юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

Sus jóvenes fueron devorados por el fuego; sus doncellas no llegaron a oír cantos nupciales.

64 й ого священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Sus sacerdotes cayeron a filo de espada, y sus viudas no lamentaron su muerte.

65 Т а небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

Pero el Señor despertó como de un sueño, y gritando como un guerrero que ha tomado vino,

66 і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

hirió a sus enemigos y los puso en fuga; ¡los dejó avergonzados para siempre!

67 Т а Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

Desechó los campamentos de José, y no escogió a la tribu de Efraín,

68 а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

sino que prefirió a la tribu de Judá y al monte Sión, que tanto ama.

69 і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

Edificó su santuario semejante a las alturas, y semejante a la tierra, que afirmó para siempre.

70 і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

Eligió a su siervo David, al que tomó de los rebaños de ovejas;

71 в ід кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

David cuidaba a las ovejas recién paridas, pero Dios lo puso a cuidar de su pueblo Israel, de Jacob, que es su heredad.

72 і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

Y David cuidó de ellos con todo el corazón; con gran pericia los guió como a un rebaño.