1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Elifaz, el temanita, respondió:

2 К оли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

«Tratar de hablarte te será molesto; pero, ¿quién podría quedarse callado?

3 Т аж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Yo recuerdo que tus sabias enseñanzas infundían fortaleza a los débiles.

4 т ого, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Si alguien caía, tus palabras lo levantaban; tú sostenías al que estaba por caer.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Pero ahora que eres tú quien sufre, ¡te desanimas y no logras superar tu turbación!

6 Х іба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

¿Desconfías acaso de tu temor a Dios? ¿Ya no crees que tu integridad puede salvarte?

7 П ригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

»Piensa en esto: ¿quién castiga al inocente? ¿Dónde has visto que el justo sufra algún daño?

8 Я к я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Lo que sí he llegado a ver es lo siguiente: los que siembran maldad, cosechan lo que siembran;

9 в они гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

el aliento de Dios sopla sobre ellos, y su enojo contra ellos los consume.

10 Л евине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Aunque rujan como leones y gruñan como cachorros, Dios los calla y les rompe los colmillos.

11 Г ине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

El león viejo muere por falta de presa, y los cachorros de la leona se van por su camino.

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

»Mucho de esto lo desconocía; pero una noche escuché un rumor.

13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

En mis tenebrosas pesadillas, y cuando mi sueño era más profundo,

14 с піткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

algo me hizo temblar de miedo; ¡algo hizo que me estremeciera hasta los huesos!

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Sentí sobre mi piel el soplo de un espíritu, y el pelo de mi cuerpo se erizó.

16 В ін стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Delante de mis ojos estaba una silueta; y aunque no pude ver su rostro, alcancé a escuchar que susurraba:

17 Х іба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

“¿Acaso el hombre es más justo que Dios? ¿Es acaso más puro que su propio creador?

18 Т аж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Si Dios no confía ni en sus ángeles, pues ve la torpeza de sus propios siervos,

19 Щ о ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

¿cómo puede confiar en el hombre, que habita en casas construidas sobre el barro, y que un día será pasto de los gusanos?

20 В они товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Nace por la mañana y muere por la noche, y se pierde para siempre, sin que nadie lo recuerde;

21 С лава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

¡es arrancado, como las estacas de una carpa, y muere antes de alcanzar sabiduría!”