1 Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

Yo soy aquel que ha visto la aflicción bajo el látigo de su enojo.

2 В ін провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

Me ha llevado por un sendero no de luz sino de tinieblas.

3 Л иш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

A todas horas vuelve y revuelve su mano contra mí.

4 В ін виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

Ha hecho envejecer mi carne y mi piel; me ha despedazado los huesos.

5 о бгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

Ha levantado en torno mío un muro de amargura y de trabajo.

6 у темноті мене посадив, мов померлих давно...

Me ha dejado en las tinieblas, como a los que murieron hace tiempo.

7 О бгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

Por todos lados me asedia y no puedo escapar; ¡muy pesadas son mis cadenas!

8 І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

Grito pidiéndole ayuda, pero él no atiende mi oración.

9 К амінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

Ha cercado con piedras mis caminos; me ha cerrado el paso.

10 В ін для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

Como un oso en acecho, como león agazapado,

11 П оплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

me desgarró por completo y me obligó a cambiar de rumbo.

12 Н атягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

Tensó su arco y me puso como blanco de sus flechas.

13 п устив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

Me clavó en las entrañas las saetas de su aljaba.

14 Д ля всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

Todo el tiempo soy para mi pueblo motivo de burla.

15 Н аситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

¡Me ha llenado de amargura! ¡Me ha embriagado de ajenjo!

16 І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

Me ha roto los dientes, me ha cubierto de ceniza;

17 і душа моя спокій згубила, забув я добро...

Ya no sé lo que es tener paz ni lo que es disfrutar del bien,

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

y concluyo: «Fuerzas ya no tengo, ni esperanza en el Señor.»

19 З гадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

Tan amargo como la hiel es pensar en mi aflicción y mi tristeza,

20 д уша моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

y lo traigo a la memoria porque mi alma está del todo abatida;

21 О це я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

pero en mi corazón recapacito, y eso me devuelve la esperanza.

22 Ц е милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

Por la misericordia del Señor no hemos sido consumidos; ¡nunca su misericordia se ha agotado!

23 н ове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

¡Grande es su fidelidad, y cada mañana se renueva!

24 Г осподь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

Por eso digo con toda el alma: «¡El Señor es mi herencia, y en él confío!»

25 Г осподь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

Es bueno el Señor con quienes le buscan, con quienes en él esperan.

26 Д обре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

Es bueno esperar en silencio que el Señor venga a salvarnos.

27 Д обре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

Es bueno que llevemos el yugo desde nuestra juventud.

28 н ехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

Dios nos lo ha impuesto. Así que callemos y confiemos.

29 х ай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

Hundamos la cara en el polvo. Tal vez aún haya esperanza.

30 х ай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

Demos la otra mejilla a quien nos hiera. ¡Cubrámonos de afrentas!

31 Б о Господь не навіки ж покине!

El Señor no nos abandonará para siempre;

32 Б о хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

nos aflige, pero en su gran bondad también nos compadece.

33 б о не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

No es la voluntad del Señor afligirnos ni entristecernos.

34 Щ об топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

Hay quienes oprimen a todos los encarcelados de la tierra,

35 щ об перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

y tuercen los derechos humanos en presencia del Altísimo,

36 щ об гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

y aun trastornan las causas que defienden. Pero el Señor no lo aprueba.

37 Х то то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

¿Quién puede decir que algo sucede sin que el Señor lo ordene?

38 Х іба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

¿Acaso lo malo y lo bueno no proviene de la boca del Altísimo?

39 Ч ого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

¿Cómo podemos quejarnos, si sufrimos por nuestros pecados?

40 П ошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Examinemos nuestra conducta; busquemos al Señor y volvámonos a él.

41 п ідіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

Elevemos al Dios de los cielos nuestras manos y nuestros corazones.

42 С проневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

Hemos sido rebeldes y desleales, y tú no nos perdonaste.

43 з акрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Lleno de ira, no nos perdonaste; ¡nos perseguiste y nos mataste!

44 з акрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

Te envolviste en una nube para no escuchar nuestros ruegos.

45 С міттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

Entre los paganos hiciste de nosotros motivo de vergüenza y de rechazo.

46 н аші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

Todos nuestros enemigos nos tuercen la boca;

47 с трах та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

son para nosotros una trampa, ¡son motivo de temor, destrucción y quebranto!

48 М оє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

¡Los ojos se me llenan de llanto al ver el desastre de mi ciudad amada!

49 В иливається око моє безупинно, нема бо перерви,

Mis ojos no dejan de llorar, pues ya no hay remedio,

50 а ж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

a menos que desde los cielos el Señor se digne mirarnos.

51 м оє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

Me llena de tristeza ver el sufrimiento de las mujeres de mi ciudad.

52 Л овлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

Mis enemigos me acosaron sin motivo, como si persiguieran a un ave;

53 ж иття моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

me ataron y me arrojaron en un pozo, y sobre mí pusieron una piedra;

54 П ливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

las aguas me llegaron hasta el cuello, y llegué a darme por muerto.

55 К ликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

Desde el fondo de la cárcel invoqué, Señor, tu nombre,

56 Т и чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

y tú oíste mi voz; no cerraste tus oídos al clamor de mis suspiros;

57 Т и близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

el día que te invoqué, viniste a mí y me dijiste: «No tengas miedo.»

58 З а душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

Tú, Señor, me defendiste; me salvaste la vida.

59 Т и бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

Tú, Señor, viste mi agravio y viniste en mi defensa;

60 У сю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

te diste cuenta de que ellos sólo pensaban en vengarse de mí.

61 Т и чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

Tú, Señor, sabes cómo me ofenden, cómo hacen planes contra mí;

62 м ову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

sabes que mis enemigos a todas horas piensan hacerme daño;

63 П обач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

¡en todo lo que hacen soy el tema de sus burlas!

64 З аплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

¡Dales, Señor, el pago que merecen sus acciones!

65 П одай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

¡Déjalos en manos de su obstinación! ¡Que tu maldición caiga sobre ellos!

66 С воїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!

En tu furor, Señor, ¡persíguelos! ¡Haz que desaparezcan de este mundo!