1 Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

Eu sînt omul care a văzut suferinţa supt nuiaua urgiei Lui.

2 В ін провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

El m'a dus, m'a mînat în întunerec, şi nu în lumină.

3 Л иш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

Numai împotriva mea îşi întinde şi îşi întoarce mîna, toată ziua.

4 В ін виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

Mi -a prăpădit carnea şi pielea, şi mi -a zdrobit oasele.

5 о бгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

A făcut zid împrejurul meu, şi m'a înconjurat cu otravă şi durere.

6 у темноті мене посадив, мов померлих давно...

Mă aşează în întunerec, ca pe cei morţi pentru totdeauna.

7 О бгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

M'a înconjurat cu un zid, ca să nu ies; m'a pus în lanţuri grele.

8 І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

Să tot strig şi să tot cer ajutor, căci El tot nu-mi primeşte rugăciunea.

9 К амінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

Mi -a astupat calea cu pietre cioplite, şi mi -a strîmbat cărările.

10 В ін для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

Mă pîndeşte ca un urs şi ca un leu într'un loc ascuns.

11 П оплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

Mi -a abătut căile, şi apoi s'a aruncat pe mine, şi m'a pustiit.

12 Н атягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

Şi -a încordat arcul, şi m'a pus ţintă săgeţii Lui.

13 п устив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

În rărunchi mi -a înfipt săgeţile din tolba Lui.

14 Д ля всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

Am ajuns de rîsul poporului meu, şi toată ziua sînt pus în cîntece de batjocură de ei.

15 Н аситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

M'a săturat de amărăciune, m'a îmbătat cu pelin.

16 І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

Mi -a sfărîmat dinţii cu pietre, m'a acoperit cu cenuşă.

17 і душа моя спокій згубила, забув я добро...

Mi-ai luat pacea, şi nu mai cunosc fericirea.

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

Şi am zis:,, S'a dus puterea mea de viaţă, şi nu mai am nici o nădejde în Domnul.``

19 З гадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

Gîndeşte-Te la necazul şi suferinţa mea, la pelin şi la otravă!``

20 д уша моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

Cînd îşi aduce aminte sufletul meu de ele, este mîhnit în mine.

21 О це я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

Iată ce mai gîndesc în inima mea, şi iată ce mă face să mai trag nădejde:

22 Ц е милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

Bunătăţile Domnului nu s'au sfîrşit, îndurările Lui nu sînt la capăt,

23 н ове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

ci se înoiesc în fiecare dimineaţă. Şi credincioşia Ta este atît de mare!

24 Г осподь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

Domnul este partea mea de moştenire,`` zice sufletul meu; de aceea nădăjduiesc în El.

25 Г осподь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

Domnul este bun cu cine nădăjduieşte în El, cu sufletul care -L caută.

26 Д обре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

Bine este să aştepţi în tăcere ajutorul Domnului.

27 Д обре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

Este bine pentru om să poarte un jug în tinereţa lui.

28 н ехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

Să stea singur şi să tacă, pentrucă Domnul i l -a pus pe grumaz;

29 х ай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

să-şi umple gura cu ţărînă, şi să nu-şi peardă nădejdea;

30 х ай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

să dea obrazul celui ce -l loveşte, şi să se sature de ocări.

31 Б о Господь не навіки ж покине!

Căci Domnul nu leapădă pentru totdeauna.

32 Б о хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

Ci, cînd mîhneşte pe cineva, Se îndură iarăş de el, după îndurarea Lui cea mare:

33 б о не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

căci El nu necăjeşte cu plăcere, nici nu mîhneşte bucuros pe copiii oamenilor.

34 Щ об топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

Cînd se calcă în picioarele toţi prinşii de război ai unei ţări,

35 щ об перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

cînd se calcă dreptatea omenească în faţa Celui Prea Înalt,

36 щ об гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

cînd este nedreptăţit un om în pricina lui, nu vede Domnul?

37 Х то то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

Cine a spus şi s'a întîmplat ceva fără porunca Domnului?

38 Х іба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

Nu iese din gura Celui Prea Înalt răul şi binele?

39 Ч ого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

De ce să se plîngă omul cît trăieşte? Ficare să se plîngă mai bine de păcatele lui!

40 П ошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Să luăm seama la umbletele noastre, să le cercetăm, şi să ne întoarcem la Domnul.

41 п ідіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

Să ne înălţăm şi inimile cu mînile spre Dumnezeu din cer, zicînd:

42 С проневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

Am păcătuit, am fost îndărătnici, şi nu ne-ai iertat!``

43 з акрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

În mînia Ta, Te-ai ascuns, şi ne-ai urmărit, ai ucis fără milă.

44 з акрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

Te-ai învăluit într'un nor, ca să nu străbată la Tine rugăciunea noastră.

45 С міттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

Ne-ai făcut de batjocură şi de ocară printre popoare.

46 н аші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

Toţi vrăjmaşii noştri deschid gura împotriva noastră.

47 с трах та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

De groază şi de groapă am avut parte, de prăpăd şi pustiire.

48 М оє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

Şivoaie de apă îmi curg din ochi din pricina prăpădului fiicei poporului meu.

49 В иливається око моє безупинно, нема бо перерви,

Mi se topeşte ochiul în lacrămi, necurmat şi fără răgaz,

50 а ж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

pînăce Domnul va privi din cer şi va vedea.

51 м оє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

Mă doare ochiul de plîns pentru toate fiicele cetăţii mele.

52 Л овлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

Cei ce mă urăsc fără temei, m'au gonit ca pe o pasăre.

53 ж иття моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

Voiau să-mi nimicească viaţa într'o groapă, şi au aruncat cu pietre în mine.

54 П ливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

Mi-au năvălit apele peste cap şi ziceam:,, Sînt perdut!``

55 К ликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

Dar am chemat Numele Tău, Doamne, din fundul gropii.

56 Т и чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

Tu mi-ai auzit glasul:,, Nu-Ţi astupa urechea la suspinurile şi strigătele mele.``

57 Т и близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

În ziua cînd Te-am chemat, Te-ai apropiat, şi ai zis:,, Nu te teme!``

58 З а душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

Doamne, Tu ai apărat pricina sufletului meu, mi-ai răscumpărat viaţa!

59 Т и бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

Doamne, ai văzut apăsarea mea: fă-mi dreptate.

60 У сю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

Ai văzut toate răzbunările lor, toate uneltirile lor împotriva mea.

61 Т и чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

Doamne, le-ai auzit ocările, toate uneltirile împotriva mea,

62 м ову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

cuvîntările protivnicilor mei, şi planurile pe cari le urzeau în fiecare zi împotriva mea.

63 П обач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

Uită-Te cînd stau ei jos sau cînd se scoală. Eu sînt cîntecul lor de batjocură.

64 З аплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Răsplăteşte-le, Doamne, după faptele mînilor lor!

65 П одай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

Împetreşte-le inima, şi aruncă blestemul Tău împotriva lor!

66 С воїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!

Urmăreşte -i, în mînia Ta, şi şterge -i de supt ceruri, Doamne!``