1 Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

YO soy el hombre que ha visto aflicción en la vara de su enojo.

2 В ін провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

Guióme y llevóme en tinieblas, mas no en luz.

3 Л иш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

Ciertamente contra mí volvió y revolvió su mano todo el día.

4 В ін виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

Hizo envejecer mi carne y mi piel; quebrantó mis huesos.

5 о бгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

Edificó contra mí, y cercóme de tósigo y de trabajo.

6 у темноті мене посадив, мов померлих давно...

Asentóme en oscuridades, como los ya muertos de mucho tiempo.

7 О бгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

Cercóme por todos lados, y no puedo salir; agravó mis grillos.

8 І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

Aun cuando clamé y dí voces, cerro los oídos a mi oración.

9 К амінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

Cercó mis caminos con piedra tajada, torció mis senderos.

10 В ін для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

Como oso que acecha fué para mí, como león en escondrijos.

11 П оплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

Torció mis caminos, y depedazóme; tornóme asolado.

12 Н атягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

Su arco entesó, y púsome como blanco a la saeta.

13 п устив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

Hizo entrar en mis riñones las saetas de su aljaba.

14 Д ля всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

Fuí escarnio á todo mi pueblo, canción de ellos todos los días.

15 Н аситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

Hartóme de amarguras, embriagóme de ajenjos.

16 І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

Quebróme los dientes con cascajo, cubrióme de ceniza.

17 і душа моя спокій згубила, забув я добро...

Y mi alma se alejó de la paz, olvidéme del bien.

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

Y dije: Pereció mi fortaleza, y mi esperanza de Jehová.

19 З гадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

Acuérdate de mi aflicción y de mi abatimiento, del ajenjo y de la hiel.

20 д уша моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

Tendrálo aún en memoria mi alma, porque en mí está humillada.

21 О це я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

Esto reduciré á mi corazón, por lo cual esperaré.

22 Ц е милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

Es por la misericordia de Jehová que no somos consumidos, porque nunca decayeron sus misericordias.

23 н ове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

Nuevas son cada mañana; grande es tu fidelidad.

24 Г осподь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

Mi parte es Jehová, dijo mi alma; por tanto en él esperaré.

25 Г осподь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

Bueno es Jehová á los que en él esperan, al alma que le buscare.

26 Д обре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

Bueno es esperar callando en la salud de Jehová.

27 Д обре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

Bueno es al hombre, si llevare el yugo desde su mocedad.

28 н ехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

Sentaráse solo, y callará, porque lo llevó sobre sí.

29 х ай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

Pondrá su boca en el polvo, por si quizá hay esperanza.

30 х ай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

Dará la mejilla al que le hiriere; hartaráse de afrenta.

31 Б о Господь не навіки ж покине!

Porque el Señor no desechará para siempre:

32 Б о хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

Antes si afligiere, también se compadecerá según la multitud de sus misericordias.

33 б о не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

Porque no aflige ni congoja de su corazón á los hijos de los hombres.

34 Щ об топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

Desmenuzar bajo de sus pies todos los encarcelados de la tierra,

35 щ об перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

Hacer apartar el derecho del hombre ante la presencia del Altísimo,

36 щ об гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

Trastornar al hombre en su causa, el Señor no lo sabe.

37 Х то то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

¿Quién será aquel que diga, que vino algo que el Señor no mandó?

38 Х іба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

¿De la boca del Altísimo no saldrá malo y bueno?

39 Ч ого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

¿Por qué murmura el hombre viviente, el hombre en su pecado?

40 П ошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Escudriñemos nuestros caminos, y busquemos, y volvámonos a Jehová.

41 п ідіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

Levantemos nuestros corazones con las manos a Dios en los cielos.

42 С проневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

Nosotros nos hemos rebelado, y fuimos desleales; tú no perdonaste.

43 з акрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Desplegaste la ira, y nos perseguiste; mataste, no perdonaste.

44 з акрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

Te cubriste de nube, porque no pasase la oración nuestra.

45 С міттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

Raedura y abominación nos tornaste en medio de los pueblos.

46 н аші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

Todos nuestros enemigos abrieron sobre nosotros su boca.

47 с трах та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

Temor y lazo fué para nosotros, asolamiento y quebrantamiento.

48 М оє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

Ríos de aguas echan mis ojos, por el quebrantamiento de la hija de mi pueblo.

49 В иливається око моє безупинно, нема бо перерви,

Mis ojos destilan, y no cesan, porque no hay alivio,

50 а ж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

Hasta que Jehová mire y vea desde los cielos.

51 м оє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

Mis ojos contristaron mi alma, por todas las hijas de mi ciudad.

52 Л овлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

Mis enemigos me dieron caza como á ave, sin por qué.

53 ж иття моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

Ataron mi vida en mazmorra, pusieron piedra sobre mí.

54 П ливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

Aguas de avenida vinieron sobre mi cabeza; yo dije: Muerto soy.

55 К ликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

Invoqué tu nombre, oh Jehová, desde la cárcel profunda.

56 Т и чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

Oiste mi voz; no escondas tu oído á mi clamor, para mi respiro

57 Т и близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

Acercástete el día que te invoqué: dijiste: No temas.

58 З а душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

Abogaste, Señor, la causa de mi alma; redimiste mi vida.

59 Т и бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

Tú has visto, oh Jehová, mi agravio; defiende mi causa.

60 У сю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

Tú has visto toda su venganza; todos sus pensamientos contra mí.

61 Т и чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

Tú has oído el oprobio de ellos, oh Jehová, todas sus maquinaciones contra mí;

62 м ову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

Los dichos de los que contra mí se levantaron, y su designio contra mí todo el día.

63 П обач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

Su sentarse, y su levantarse mira: yo soy su canción.

64 З аплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Dales el pago, oh Jehová, según la obra de sus manos.

65 П одай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

Dales ansia de corazón, tu maldición á ellos.

66 С воїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!

Persíguelos en tu furor, y quebrántalos de debajo de los cielos, oh Jehová.